Надія Борзакова - Красуня та чудовиська, Надія Борзакова

Глава 2

Якось в ординаторській намалювався представницький чоловік середнього віку. Високий, трохи повненький, але з мужніми рисами і зморшками-промінчиками навколо чіпких і проникливих сірих очей, одягнений у дорогий діловий костюм - ідеальну картинку представника бізнес-еліти псували лише наколоті печатки на фалангах пальців.

- Я можу вам чимось допомогти?

- Тільки тим, що приділіте кілька хвилин, - з усмішкою тихо промовив, присівши на диван. - Мене звуть Олексій, а ви - Еліза, правильно? Прекрасне ім'я, гідне своєї володарки.

- Дякую, - ніяково сказала я, намагаючись згадати, чи бачила цього чоловіка раніше. Точно, один раз – вранці після того, як привезли Джейка.

- Це вам дякую за те, що врятували Джейкові життя, - він дістав з кишені піджака пухкий конверт і спритно вклав його в зошит, який я заповнювала. - Вибачте, що так пізно, але хотів віддячити вам особисто.

- Це моя робота, - цього разу тон вийшов таким, як треба, - а ось це зайве.

Витягнувши конверт, я простягла його чоловікові. Той пильно глянув мені в очі і, трохи повагавшись, на моє щастя, засунув конверт назад у кишеню.

- Даремно ви так. Але я ціную вашу позицію і вибачаюсь, якщо образив, - він підвівся.

- Не образили, - я стала слідом. - Було приємно познайомитись, Олексію.

- І мені теж, - він простяг руку і, коли я вклала в неї свою, підніс до губ і поцілував, - Якщо вам щось знадобиться - я щосереди в клубі «Зорро». Не соромтеся звертатися, буду радий допомогти.

І не даючи змоги заперечити, він швидко вийшов. Я, скориставшись невеликою перервою, загуглила згаданий Олексієм клуб. Заборонивши собі шукати інформацію про Джейка, внутрішньо виправдала нинішній вчинок необхідністю дізнатися, хто ж заходив до мене у гості.

Клуб був частиною бізнесу цього Олексія. Він захоплював своєю пишністю навіть мене, яка не любила нічне життя. На одній із фотографій, розміщених на сайті клубу, поряд з Олексієм був Джейк. Синя тініска бездоганно сиділа на його м'язистій широкоплечій фігурі, відтіняла сяючі сині очі. Я з силою зачинила ноутбук, ніби так можна прогнати непрошені спогади про те, які на дотик кубики його преса.

Ось і вихідний. Ми з Костею разом. Він нічого не помічав, хоч я докладно розповіла про незвичайного пацієнта. Щойно втрималася, щоб не…. Що? Розповісти, як мене до нього тягне? Полегшити муки совісті, поранивши почуття нареченого? Ну вже ні. Між нами з Джейком нічого немає і не може бути. Це просто стрес і нічого більше. Я люблю Костю, а він мене. І секс у нас чудовий, і весілля скоро…

Ось тільки тепер я стрімголов мчала на роботу не тільки тому, що любила її. Що ж зі мною коїться, га? Адже я ніколи й не думала зраджувати ні Кості, ні комусь із своїх колишніх нечисленних кавалерів.

Чому ж все частіше заходила в палату до Джейка не за потребою, а щоб перекинутися парою слів? Іноді навіть затримувалась після змін, щоб поспілкуватися. Так легко й невимушено, наче сто років знайомі. І жадібно слухала, як він говорив, дивився, як усміхався... Колеги вже шепотілися, і мені доводилося знову і знову розвіювати чутки. Для них немає причин, адже це просто приємне спілкування, яке нічого не означає і ні до чого не зобов’язує. Адже правда?

- Тиша сьогодні, так? - я здригнулася, відриваючись від чергової виписки, яку заповнювала. Джейк стояв, притулившись до стіни. Світле волосся скуйовджене, очі грайливо блищали, широка усмішка надавала мужнім рисам хлопчачу чарівність, а ідеально виголене обличчя ще більше її посилювало. У зелених треніках та реглані – якби не блідість і притиснута до живота рука, могло б здатися, що заскочив привітатись перед походом у спортивний зал.

- Тиша. Як почуваєшся?

- Завию скоро від туги, - смішно насупивши брови, промовив він. - А справи, між іншим, не чекають. Від віддаленої роботи мало користі.

Повільно підійшов і сів на край столу. Сині очі неквапливо пройшлися по мені, безсоромно розглядаючи, роздягаючи. Придушивши бажання поправити волосся, форму або зробити ще якийсь безглуздий незграбний жест, я лише прямо глянула на нього.

- Якщо твоє самопочуття покращуватиметься в такому ж темпі, тебе цілком можна виписати через пару днів, - вийшло незворушно, як треба. Молодець, суворий лікар.

- Невже, - буквально промуркотів він, не розриваючи зоровий контакт. - Це чудово.

І раптом ніяково хитнувся. Я схопилася з стільця, підтримала за плечі, не даючи впасти.

- Повільно дихай, зараз минеться, і..., - а договорити не встигла. Одним невловимим рухом чоловік посадив мене на край столу, а сам став навпроти, прямо між ногами. Притиснувся до мене так, щоб я повністю відчула, наскільки він збуджений.

Я відкрила рота для ще несформульованої гнівної відповіді, а він закрив його поцілунком. Стиснув мої стегна долонями, притискаючи сильніше, потім ковзнув по талії, плечах. Запустив пальці у волосся на потилиці, позбавляючи можливості відсторонитися, продовжуючи пристрасно терзати мої губи. Провів язиком з їхньої внутрішньої сторони, проштовхнув його глибше, злившись із моїм. Жар розлився по всьому тілу, а потім рвонув у низ живота. Думка про те, як неправильно те, що я роблю, відвідала вже після того, як я відчула під пальцями теплу шкіру біля його пов'язки.

-Відпус..., - я вперлася долонями в його груди, і чоловік відразу ж відступив. Я зістрибнула зі столу і відскочила, як ошпарена. Закрила обличчя руками, по-дитячому бажаючи сховатися.

- Елізо...

- Не наближайся, - зойкнула я. Глибоко зітхнула, збираючись з думками, - Джейк, я була неправа. Не варто нам спілкуватися більше, ніж потрібно між лікарем і пацієнтом. Але дружню прихильність ти розцінив невірно.

Притиснула руку до грудей, сподіваючись вгамувати гуркітливий пульс.

- Та ну, - не роблячи спроби наблизитися, промовив він, - твоя реакція не була схожа на цю саму "прихильність".

- Ти став першим моїм настільки складним пацієнтом, я страшенно переживала, - задихаючись, прошепотіла у відповідь. - Що до тебе - адже я врятувала твоє життя, дбала і цілком нормально, що виникла якась симпатія. Але я маю нареченого, Джейку. І цей інцидент був помилкою, яка більше не повториться. Більше того, буде краще, якщо твоє лікування закінчить інший фахівець.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍