Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Чоловік обізвав «фригідною колодою» і пішов до коханки? Потрібно терміново довести йому протилежне! А для цього, як ніхто краще, підійде мій сусід: сексуальний, зухвалий і нахабний красень. Ну і що, що він мене дратує? Зате у сексі йому немає рівних. Всього кілька інтимних уроків від нього, і моє життя ніколи не буде таким, як раніше.


— Не хочу я твоєї допомоги! Не хочу. Руслане, пусти! — сіпнулася в спробі звільнитися, але марно. Тихо скрикнула, коли мене притиснули назад до стінки і, зустрівшись із застережливим поглядом сусіда, відразу стихла.
— Таню, — уткнувшись чолом у моє, Руслан промовив тоном, що не терпить заперечення, — урок перший: повна слухняність і довіра з твого боку. Я ж сказав: «Ми йдемо в душ». Отже, ми йдемо в душ.

Глава 1

Таня

«Не бійся, я не зроблю тобі нічого поганого, — гарячий шепіт торкнувся вуха Емми. Мурашки розсипом пробіглися її збудженим тілом, а губи благали про продовження, — не зроблю… тільки якщо ти сама не проситимеш мене про подібне, — продовжив Річард, грубо пестячи її тіло, і вп'явся в пухкі вуста жадібним поцілунком».

— Тільки не це… ну ти серйозно? — важко зітхнувши, я з прикрістю відклала новенький любовний роман і прислухалася до диких криків за сусідньою стінкою. Знову цей нахабний бабник-Руслан влаштував імпровізовану оргію та вечірку у себе вдома.

А в мене сьогодні мав бути чудовий тихий вечір. З книгою мого улюбленого автора та келихом напівсухого, який я не так часто можу собі дозволити. Але тиждень був складним, студенти закривали хвости на сесії. Чоловік поїхав у чергове відрядження на вихідні, а я, як завжди, залишилася одна, віддано чекати на його повернення.

І все було б добре. Принаймні я так хотіла.

Але на жаль. 

Тихий незабутній вечір не вдався. Весь попередній гарний настрій випарувався примарним серпанком, варто було цьому кобелю за стіною повернутися з роботи. Знову шум, гам і хтиві крики легкодоступних дівчат. Навіть беруші не допомагали впоратися з цими аудіотортурами.

— Та скільки ж можна!

Келих з дорогим вином боягузливо задрижав, варто було сусідові включити на повну гучність попсову пісню і почати підспівувати її своїм зовсім не ніжним голоском.

— Господи, та він знущається! — гублячи залишки самовладання, я відкинула плед, яким була закутана майже до шиї, і швидко підскочила на ноги. От мерзотник. Зараз я йому влаштую! Задовбав.

Декілька швидких ковзань пальцем по екрану мобільного, і я вже вслухалася в довгі гудки на тій стороні телефону.

— Алло, поліція? Прошу вжити заходів, вже за північ, а мій сусід привів гостей і шумить не по-дитячому. Добре, дякую, чекаю.

До неможливості задоволена собою, я прислухалася до звуків у під'їзді. За десять хвилин усе закінчиться.

Давно треба було так зробити. Якщо сусід не розуміє по-доброму, співробітники правопорядку швидко навчать цього зухвальця манерам і правилам поведінки в багатоквартирному будинку. А то влаштував тут бордель. Мудак хтивий.

Буквально за сорок секунд у двері зателефонували. Hічого собі. Поліція? Невже так швидко? Оце я розумію сервіс.

Забувши накинути халат, я миттєво побігла зустрічати поліцейських в одній нічнушці. Милій, рожевій нічній сорочці з намальованим Пікачу на животі. Трохи невідповідна для мого віку, але мені вона дуже подобається.

Навіть не дивлячись у вічко, я відчинила двері і злегка очманіла від вигляду чоловіка навпроти. У горлі пересохло, дихати стало надто важко, шкіру полоскотав легкий протяг. Або справа в тьмяній лампочці в під'їзді, або це ефект перебродилого вина в моєму організмі, але поліцейський був як з американського блокбастера. Темна форма, кийок, наручники на поясі, окуляри. До речі, навіщо йому вночі сонцезахисні окуляри?

— Громадянка Воробйова? — спитав він замість привітання. — Попрошу на вихід.

І не давши мені можливості щось заперечити, ривком витяг мене в прохолодний під'їзд.

— П-почекайте, — затнулась, коли поліцейський мене не дуже ніжно розвернув спиною, — п-почекайте, я знаю свої права, — я спробувала зобразити хоча б подобу самозахисту. Що він собі дозволяє?

— Руки за голову, обличчям до стіни… — цей хрипкий голос. Такий знайомий. Де ж я його чула? У скронях шуміло, кров хлинула до голови, і думати стало ще важче. Все-таки алкоголь мені повністю протипоказаний. — Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що ви скажете може і буде використано проти вас у суді...

Від шоку я навіть не розуміла в чому справа і що я порушила.

— Це помилка! Помилка! — закричала щосили. — Вам треба заарештувати мого сусіда. Я нічого не робила. Це все він. Чуєте який шум з його квартири…

— Ще одне слово, — холодний метал торкнувся моїх зап'ясть, і я опинилася повністю знерухомлена, — і я розціню вашу поведінку як опір під час затримання.

— Але… — свій обурений писк я проковтнула, варто було тільки відчути, як поліцейський міцно притиснувся до мене, а його величезні лапи почали безпардонно мене обмацувати. Груди, живіт, стегна… Ця нахабна тварина не пропустила жодного сантиметра мого тіла.

Господи, та що ж це робиться? Необачний здогад осяяв мене. Він не той, за кого себе видає. Перевертень у погонах, затримує дівчат і використовує їх, щоб… фу, ні, не хочу навіть думати про подібне.

Що ж робити? Що робити? Мамцю… У такому галасі мене навряд чи хтось почує, та й безглуздо кричати. Нахабний сусід надто зайнятий своєю вечіркою, третя квартира на майданчику пустує.

— Відпустіть, інакше я скаржитимуся, — просипіла здавлено.

Але поліцейському все було байдуже. Він тільки задоволено гмикнув і продовжив мене мацати, ні на мить не зупиняючись. Дивне почуття охопило мене. Ситуація страшна, аж до чортиків лякає, але я… збудилася? Мов від гарячого жіночого роману, який я сьогодні почала читати.

Господи, я точно хвора збоченка. Нетвереза хвора збоченка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍