Надія Борзакова - Красуня та чудовиська, Надія Борзакова

І моє дурне-дурне серце впало кудись униз, а потім підстрибнуло у горло. Було дуже соромно навіть не стільки через медичну етику, скільки від того, що від власного весілля мене відокремлювали лічені тижні, а я… Що я робила?

Ледве переконавшись у стабільному стані пацієнта, я списала почуття, що охопили мене, на стрес і помчала до Кості. З ним – сином знову знайденого три роки тому армійського друга, познайомив мене тато якраз коли я переживала черговий розрив. Уважний, ввічливий, розумний і дбайливий хлопець всього за пару місяців перетворився з друга на кавалера. Мені подобалися наші довгі, цікаві розмови, його цілеспрямованість та чіткий план на майбутнє – наше спільне, на чому він наголошував із самого початку. Ми обидва були дуже зайняті - він хотів невдовзі стати керівником філії банку, в якому працював зараз менеджером, а тому працював, не покладаючи рук, я ж старанно навчалася в медичному. Рідкісні зустрічі не псували, а швидше навіть зміцнювали наші стосунки, адже ніщо не може бути важливішим за взаємну підтримку та розуміння прагнення до успіху в улюбленій справі. Так завжди казала мати. Від майбутнього зятя, яким якось непомітно став Костя, вони з татом були в захваті, що лише зміцнювало мою впевненість у правильно зробленому виборі. За всі три роки стосунків ми з Костею навіть жодного разу не сварилися. Якщо виникали якісь спірні моменти, він просто приймав мою думку, мотивуючи це тим, що надто дорожить мною, щоб засмучувати через дрібниці, про які через рік ми і не згадаємо.

- Це буде не побачення, а подяка за порятунок мого життя, - обпалюючи поглядом, тихо говорив наступного ранку «бандит», поки я обробляла його шви. Про себе я називала його саме так, уникаючи навіть імені. Можливо, і це суперечило медичній етиці, зате вкотре акцентувало на необхідності триматися від нього подалі.

– Це моя робота, Євгене. Я клятву Гіппократа давала, - ледь не ахнула, коли він перехопив мою руку, підніс до губ і поцілував. - Не сіпайтеся, будь ласка!

Висмикнувши руку, я ніяково наклала пов'язку. Пальці тремтіли – щоб мене, раніше на роботі такого не бувало.

- Перепрошую, Елізо Станіславівно.

- Я закінчила, Євгене, - якомога суворіше, хоч і без толку, з тим як я почервоніла, квапливо вимовила.

- Джейку, - вкотре поправив він.

– Це поганяло? - усміхнулася я.

- Слова які знаєте, мій суворий Янголе Милосердя, - я ледве втрималася, щоб не зашипіти, як ошпарена кішка. Як же дратувало це прізвисько! Яке взагалі право мав цей зухвалець дати його мені? – «Поганяло» у мене Порох, а Джейк просто звучить краще – не так прилизано, як Євген, і не так по-бабськи, як Женя.

І раптом задихнувся, закашлявся і побілів, мов полотно. Я опустилася на край ліжка, торкнулася його плеча.

- Ну, що ж ви так? Вам сили б поберегти... Зараз скажу сестрі, щоб знеболювальне вколола.

- А мені вже нормально, - шахрайськи усміхнувшись, промовив хлопець. - Ваші чудові ніжні ручки одним дотиком здатні полегшити біль від ран.

- Та ну вас, - пирхнула я. Піднялася і квапливо покинула палату. Серце бухало в грудях, щоки палали, ніби мені не двадцять п'ять, а знову сімнадцять і я на першому побаченні в своєму житті.

І хоч як багато роботи роби, хоч скільки уникай зустрічей, від себе не втечеш. Мимоволі я прислухалася до розмов Джейка з «корешами» - одужуючими під нашим чуйним керівництвом, і тими, хто приходив їх усіх провідати. Не переховуючись, вони обговорювали події, з якими мені доводилося стикатися лише у кіно та книжках. І замість того, щоб, як мінімум, злякатися їх, я жадібно слухала розповіді про стрілки і розбірки, захоплюючись про себе безстрашним світловолосим розбійником з блискучими блакитними очима. Крім хлопців, часто з'являлися дівчата. Ідеальні фігури та риси обличчя, макіяж, дуже дорогі речі та аксесуари – кожна так і просилася на обкладинку журналу…. Я не мала права ревнувати настільки ж, наскільки не мала права радіти тому, що увага Джейка відразу ж перемикалася на мене, варто було мені зайти до палати, коли вони там.

Ласкаво прошу до моєї новинки. Буде багато пристрасті, дахозносне рокове кохання більше за життя та гострий сюжет. Також книга буде викладена швидко і кілька днів повний текст буде доступний безкоштовно. Якщо вам сподобався початок - додайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити, ставте вподобайку та пишіть свою думку. Меня дуже потрібна ваша підтримка! Дякую!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно