Марчін Швонковський - Співці зла, Марчін Швонковський

– Так, за рахунок повного підкорення Габсбургам. Поза тим, те, що йому повернули, не дуже подібне до князівства його батька. Вся країна в руїні. Правління розкраденим шматочком землі – це, скоріше, каторга, ніж привілей.

– Важко не погодитися. А бачила, що сталося з князем Фрізії.

– З Ульриком? Дійсно, бідна людина. В кожному значенні цього сова. А коли вже ми про це згадали...

– Якщо бажаєш запитати, звідки я беру гроші, - перебила її Катаріна, - то це ще одна справа, яка зовсім не є твоєю справою.

- І все ж таки, ти погодишся, що це досить інтригуюче. Приблуда нізвідки, пробач вже щирість, раптом ось так наймає п'ятитисячну армію, при тому за такі гроші, що в її рядах не можна навіть помістити шпигуна... Потім ця армія виростає до восьми, десяти тися людей, якщо враховувати військо Гогенлое, яких твій генерал так спритно обвів навколо пальця.

Катаріна не стала це коментувати, вдаючи, ніби сфокусувалася на солдатах, які робили вправи зі зброєю.

– Хоча мені і цікаво, дуже вже колупатися у темі я не стану, - продовжувала Амалія. – Але не сподівайся, нібито всі в Німеччині будуть такими поблажливими. Багатство й сила, вони мов садовина. А в цій країні є мухи, проти яких не вистачить і гармати.

– Ти маєш на увазі імператора?

– Імператора і короля Швеції, звичайно ж. Маю надію, що ти очікуєш їхньої зацікавленості. Бо вона мусить з'явитися. Коли ти повернешся до свого Вюрцбургу, і твоя влада трохи зміцниться, тобі треба буде дуже обережно лавірувати між тими двома, ти більше, що з їхньої перспективи ти є абсолютно безцінною.

– Не пересолюй, Франконія не є аж такою вже істотною.

Артилеристи закінчили муштру і зараз показували процес заряджання кулеврини. При цьому вони потіли і вилися, мов дикі куниці, силуючись показати себе якнайкраще і, здавалося, їх зовсім не хвилює, що владичиця та їх гостя, зовсім не цікавляться їхньою відполірованою гарматою.

– Річ не про землю, яку ти захопила, а про тебе особисто. Що, вважаєш, що твої вичини в Надренії пройшли і нікого не зацікавили? Всі шпигуни та алхіміки у Рейхові стараються усталити, як можна повторити те, що ти зробила під Гейдельбергом та Ладенбургом. Але мені відомо, що досі це ще нікому не вдалося... а це означає, що ти посідаєш деякі унікальні вміння, які в розумінні повелителів не повинні залишатися унікальними.

– Вважаю, що ти пересолюєш, - буркнула Катаріна. – Не я перша здобувала фортеці.

Амалія подивилася на неї і перекривила голову, якби то не могла надивитися на наївність дівчини. Кінець кінцем, вона кивнула якомусь чиновникові, який в ту ж мить підбіг до них.

– Це мій скарбник, барон Альберт фон Рау фон Хольцхаузен. Пане бароне, у нас тут до пана є маленьке питання. – Герцогиня-регентка чарівно посміхнулася до чоловіка у літах. - – Скільки коштує ось ця гармата? – вона показала пальцем на велетенську кулеврину.

– Десь біля тисячі золотих, ваша герцогська високість. А зараз може й більше, приймаючи до уваги ціни на бронзу.

– А скільки коштує обслуга?

– Сімдесят п'ять дукатів на рік. Це за одну голову.

– І скільки таких гармат ми маємо в замку?

– Кулеврин більше двох тон? Сім, ваша герцогська високість.

– А скільки коштує порох та кулі для них?

– Якщо закладати лише пробні стрільби? Десь біля ста дукатів на рік.

– Так скільки нам коштує утримання цих гармат, не враховуючи виробництва?

Скарбник підрахував про себе.

– Якщо враховувати кошт лафетів, аксесуарів, зберігання, ремонтів та складування – то неповні дві тисячі.

– Дякую, пане бароне, за такі вичерпуючі відповіді.

Чоловік чемно поклонився і відступив до групи придворних. Амалія вимовно подивилася на дівчину.

– Ти вже розумієш, що я маю на увазі? Утримання фортеці коштує шалених грошей, Катаріно, і є сплатним лише припущуючи, що потенційна облога буде невдалим, або ж виточить кров у противника. А тут ти з'являєшся під мурами, трах-бах, і входиш всередину. Також ти могла увійти до скарбниці Максиміліана Баварського і винести звідтіля тисячі дукатів. Фердинанд або Густав-Адольф швидко винюхують оказію до заощадження тон золота, і якщо не відкриють, як повторити твої вичини, то будуть бажати перетягти тебе на свою сторону. Або ж тебе виключити.

– Не дочекаються, - злісно промовила Катаріна, спираючись на зубці фортеці. – Я не збираюся активно приймати активну участь у цій війні.

– Якщо ти не прийдеш до війни, тоді війна прийде до тебе, - знизала плечима Амалія-Єлізавета. – Запам'ятай мої слова, бо вони прийдуть до тебе в тяжкій хвилині..

– Вам, - Катаріна показала на місто під ними, - якось вдалося цього уникнути.

– Лише тому, що від початку шведської інтервенції мій чоловік тягнув свою армію за Густавом Адольфом за першим же закликом. Ті часи сеінчилися і, щиро кажучи, я вже готуюсь до реакції шведів. На щастя, на цю мить в них є більш цікаві речі до роботи. Але взагалі мене не здивує, якщо якогось дня під брамою я знову побачу на штандартах золотих левів.

– То що, на твою думку, я повинна зробити?

– Уяви не маю. І звідкіля мені знати? Напевно, тобі треба дуже обережно лавірувати між одними та другими, закладаючи, що вони взагалі залишать тобі якесь місце. Ну і було б добре домовитися щодо Фульди, ти не вважаєш?

Герцогиня-регентка обеззброююче посміхнулася.

Якусь мить Катаріна вагалася, дивлячись на тіток, що правили білизну у річці, що текла під мурами. Вона знала, що потрібно щось негоціювати, але, найзвичайніше на світі, в неї не було на це ні сили, ні терпіння. На додаток, приязний та безцеремонний настрій Амалії-Єлізавети повністю її роззброював, приводячи до того, що їй важко було думати про справи, які і так були їй байдужими.

– Забирай ту Фульду собі. Мені та земля ні нащо не потрібна, я навіть і не планувала її займати. Мені б лише хотілося купувати звідтіля порох без обмежень.

– Ніяких проблем, порохові мануфактури в Фульді і та є приватними. Виробництва я не контролюю, а кордони перед тобою замикати не буду.

– В такому разі я ще сьогодні вишлю листа до Ханова, щоб він вивів солдат звідти.

– Розумне рішення!

Задоволена герцогиня-регентка не здолала укрити хитрої посмішки.

Вони на якийсь час замовкли. Презентація гармат закінчилася, солдати разом