Rada Lia - Мій ніжний звір, Rada Lia

Розділ 3

Після роботи Орися попрямувала до будинку, де жила бабуся. Вже давно стемніло, але вона мала приготувати речі та їжу, щоб відвезти завтра до лікарні. Біля під'їзду вона відчула, що хтось потягнув її за сумку. 

— Допоможіть! — закричала вона, панікуючи, бо в темряві нікого не було видно. 

Дівчина подумала, що натрапила на грабіжника. Вона почала задихатися від думки, що в неї відберуть картку, заради якої вона вийшла заміж за ненависного Ярослава і яка була єдиною можливістю врятувати бабусю.

— Це я — Павло! — пролунало поспішне. — Не лякайся. Я просто хочу поговорити. 

Серце Орисі підстрибнуло й завмерло. Їй дуже хотілося притиснутися до нього чи хоча б доторкнутися. Однак, пам’ятаючи про свої домовленості з Ярославом, вона взяла себе в руки й суворо сказала:

— Немає нам про що говорити. Я заміжня жінка.

Вона вирвала з його рук сумочку й, не глянувши у його бік, швидко пішла вперед. Павло від такої реакції розгубився. “Куди поділася та безвідмовна й м'яка Орися, якою я її знав раніше? — його брови здивовано підскочили. — Невже Ярослав і справді її зацікавив?”. Сірі очі чоловіка налилися кров'ю. Гнів вдарив йому в мізки.  Він схопив її за руку й болісно стиснув зап'ясток.

— Думаєш, що як спатимеш з сином генерального директора, то тобі з того щось перепаде? — бризкаючи слиною, вигукнув він.

Орися зойкнула й перелякано заклякла. Павло ж ще більше розлютився:

— Щоб ти знала з наступного тижня Я буду виконувати обов'язки виконавчого директора. А твій Ярослав звільнився! Він тепер ніхто. Просто безробітній.

Орися дивилася на Павла, нічого не розуміючи. При чому тут обов'язки виконавчого директора? Про що він говорить взагалі? Від його слів пекло у грудях. Чоловік махнув рукою й швидко щез у темряві. На очі Орисі навернулися сльози. Таким грубим і жорстким вона свого хлопця ніколи раніше бачила. Хоча чого вона чекала? Вона зрадила його. Вийшла заміж за іншого. Як він мав реагувати? Дівчина змахнула сльози й, притискаючи сумочку до грудей, зайшла у під'їзд.

 

Після зустрічі з юристом Юрієм Ярослав мав ще обдумати кілька ідей для свого бізнесу. Відкрити підприємство легко і швидко. Однак важливо було відразу продумати успішну стратегію компанії. Як тільки батько з Павлом дізнаються, що він задумав, він матиме одразу двох конкурентів, а то й ворогів, які захочуть знести до чортової матері поки що невеличкий корабель його ІТ-компанії в морі українського бізнесу. А це не входило у плани Ярослава. У своїх мріях він навіть міркував про безкрайній океан міжнародних можливостей для розвитку.

Почухавши потилицю, чоловік пройшов до свого кабінету й сів за письмовий стіл біля вікна. Задумався. Мокрий асфальт і небо в сірих хмарах не радували. Ярослав відігнав непрохані думки й увімкнув комп'ютер. Зазвичай батько муштрував його й змушував пертися в офіс о сьомій ранку — поголеного, зібраного та в діловому костюмі. При думці про це Ярослав скривився. Зараз він з задоволенням змінив у своєму домашньому вбранні лише одне — всунув ноги у капці. Зухвала посмішка з'явилася в нього на обличчі. Бачив би це батько.

— Ярику, — до реальності його повернув невдоволений жіночий голос. 

У двері просунулася спочатку голова, а потім й інші апетитні частини тіла рудоволосої кралі й за сумісництвом хатньої робітниці Лідії.  

Ярослав здивовано поглянув на неї. Дівчина поспішно зайшла до кімнати й, закривши двері, притулилась до них спиною. Вона зиркнула на чоловіка своїми карими і яскраво нафарбованими очима, одночасно демонструючи напівоголені стрункі ноги.

— Ярику, ти мене що, уникаєш? — майже пошепки промовила вона й ображено надула губки. — Я весь ранок тебе по будинку шукаю.

— В тебе інших справ немає? — спохмурнів чоловік. Вона явно його дратувала. — Ти взагалі-то маєш прибирати будинок, якщо забула.

— Ну навіщо ти так, — ледь не плачучи сказала дівчина. Похитуючи стегнами, вона з грацією грайливої кішки, підійшла до його столу. — Я за тобою скучила. Ти постійно не сам. То з цією новоспеченою дружиною розмовляєш, — обличчя Лідії перекосилося від злоби, — то зі своїм юристом. На одну мене в тебе часу немає.

Вона схилилася над Ярославом, відкривши перед його очима глибоке декольте. Потім обхопила руками його за шию й всілася йому на коліна. Наступної миті губи Ярослава увіп'ялися в пухлі та м'які губи Лідії.

— Тук-тук — у дверях стояла Орися й несміливо стукала по них пальцями. З безпорадним виразом на обличчі, вона відвела погляд й намагалася не дивитися на деякі частини тіла Лідії, які та вже встигла оголити.

Хатня робітниця скочила на ноги, її щоки почервоніли. Вона щосили намагалася натягнути як можна нижче обтислу й замалу для неї сукню та сховати назад голі груди. Та все дарма. Ярослав сидів скуйовджений й невдоволено дивився на Орисю. 

— Чого тобі? — пробурмотів, застібаючи ґудзики на сорочці.

— Чого мені?! — спалахнула Орися. — Взагалі-то за договором ми маємо рік жити разом в цьому домі і не зраджувати одне одному. Забув? Мені все одно, з ким ти тут, — на її обличчі з'явився гидливий вираз, наче її зараз знудить. — Однак якщо я не можу бути з Павлом, то і ти не маєш ні з ким зустрічатися.

— Ти маєш не зраджувати, — проговорив Ярослав, пригладжуючи своє темне волосся й невдоволено свердлячи поглядом дружину.

— Перепрошую?

— Уважно договір треба було читати, — він криво посміхнувся. — Згідно з контрактом, саме ти маєш жити в моєму будинку рік і ні з ким не зустрічатися. За це я плачу тобі гроші. Я ж можу робити що захочу.

Орися ошелешено втупилася поглядом у Ярослава, не вірячи своїм вухам.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍