Катерина Лилик - Особливе призначення, Катерина Лилик

Зрештою, він дійсно упав на туго набиті  мішки з недоїдками та харчовими відходами. В ніс вдарило смородом сублімованої риби та кісткових бульйонів.  Відголосками дорогого алкоголю, що тягнувся з  порожніх пляшок.

Новини над головою пішли по третьому колу. Марія Волова, наче богиня з обличчям на пів сусідньої будівлі, вкотре говорила очевидні речі.

Веремія ж думав елементарне: “Хто я”? 

В його голові відголоски синтетичних спогадів, таких же концентровано тактичних, як і залишки сублімованих харчів під ногами. Від них тхнуло  надмірною виразністю. В них Веремія без механічної руки і в оточенні великої кількості людей. Колег, сім’ї, дітей.

Тендери дозволяють йому, як забудовнику, отримувати вартісні проекти. Вони ж обмежують та подекуди створюють з прибуткової справи біг наввипередки з конкурентами та боргами.

Бізнес не перебирав засобами. Гроші не боялися ні лобізму,  ні брехні, ні підстав для  ексгумації давно затоптаних проектів.  Рішення мало принести дохід, інакше це від початку було або недбале рішення, або недбалі люди.

У цій простій істині Веремія не розумів трьох речей: чому на зустрічі він використав пістолет, чому запустив електромагнітну бомбу і чому обличчя докторки на географічному екрані здавалося знайомим.

Ті  гуманні, не добрі і не злі відповіді Марії   Волової давали йому надію, що вона  знає трішки більше ніж він сам.

Мабуть через те, що думки про цю жінку не мали синтетичної основи і були його власним, абсолютно персональним надбанням, —  в запалений мозок прийшло рішення побачити її в живу, серед ночі, чи за дня. Поговорити не на відстані, а обличчям до обличчя, без обмежень силових екранів.