Анастасія Семенишин - Ворог номер один , Анастасія Семенишин

Наступні дні стали для Алекс справжнім випробуванням. Вона не розуміла, чому її друзі так настійно запрошують її на вечірку. Вони добре знали, як вона ставиться до таких заходів, а ще більше – як вона ненавидить перебувати в одній компанії з Адамом. Але цього разу вони були непохитні.

— Ти повинна прийти, Алекс, — наполягала її подруга Ліса. — Це буде круто. Ти не можеш постійно уникати всіх вечірок, це ж життя!

— Мені там не місце, — відповіла вона, кидаючи невдоволений погляд на свою компанію. — І, чесно кажучи, не хочу дивитися, як Адам зі своєю красунею розважається.

— Ти що, ревнуєш? — підсміювалася Ліса, знаючи, як між ними все складно. — Вона ж просто його подруга.

Алекс посміхнулася, але в її очах було видно, що її це турбувало. Все ж, щоб не відставати від друзів, вона погодилася.

Того вечора, як і обіцяли, всі вирушили на вечірку. Із самого початку атмосфера була такою, як Алекс і очікувала: гучна музика, п’яні посмішки і невгамовні танці. Однак її погляд одразу ж упав на Адама. Він стояв серед своєї компанії, виглядав таким впевненим і чарівним, як завжди. Але поруч з ним була інша дівчина, та сама, з якою він вийшов на вечірку.

Алекс не могла відвести погляду. Її серце стискалося, а розум не міг зрозуміти, чому вона відчуває цю дивну тривогу.

Адам помітив її миттєво. Він пильно подивився, і на його обличчі з’явилася та сама зацікавленість, яку Алекс добре знала. Але він не зупинився на цьому погляді. Він просто повернувся до своєї дівчини і продовжив розмову. Вона відчула, як їй стало холодно від цього.

Скоро її друзі почали тягнути її на танцпол, а вона намагалась не думати про це. Всі сміялися, гуляли, але кожен рух і кожна усмішка Адама так і залишалися в її голові.

В цей момент до неї підійшов хлопець з іншої компанії, той, хто постійно шукав уваги дівчат.

— Привіт, Алекс, — сказав він, підходячи з коктейлем у руках. — Ти не хочеш повеселитись зі мною?

Алекс відчула, як в її грудях щось стиснулося. Вона знала, що цей хлопець не просто так підходить. Він давно спостерігав за нею, а зараз вирішив дати знати, що хоче більше.

— Дякую, але я в порядку, — відповіла вона холодно.

— Ти така нестримна, — прокоментував він, трохи наближаючись. — Я певен, що з тобою було б цікаво…

Алекс встала на місці і зробила глибокий вдих, готуючись відсунути його. І в цей момент, коли все навколо ніби сповільнилося, вона побачила, як Адам підійшов до них.

Його погляд був відразу зосереджений на хлопцеві, який стояв занадто близько до Алекс. Він швидко пройшов крізь натовп і зупинився поруч, дивлячись на хлопця, наче той був його особистим ворогом.

— Проблеми? — його голос був холодний, але з якоюсь невиразною загрозою.

Хлопець на секунду застиг, а потім махнув рукою, відступивши.

— Ні, все в порядку, — буркнув він і пішов.

Адам повернувся до Алекс, його погляд не відривався від неї.

— Ти в порядку? — запитав він, але його тон звучав дещо неуважно, ніби він спостерігав за ситуацією з боку, але в той же час все ще був занадто близько.

Алекс відчула, як серце билося швидше, і на її губах з’явилася посмішка.

— Дякую, — сказала вона тихо, глядаючи йому в очі. Але в її голосі відчувався ще якийсь інший підтекст. Вона не могла зрозуміти, що це за почуття — злостиве полегшення чи щось більше.

Адам підняв брови, зробив крок назад і подивився на неї одним оком.

— Не за що.

Але вона не могла не помітити, що його погляд був м’якшим, ніж зазвичай.