Мая Паш - Танець МІж СвІтами, Мая Паш

Софія знову перегнула аркуш, ховаючи його до сумки, і відчула, як щось ледь вловиме, майже примарне, залишилося на її пальцях.

Немов папір все ще зберігав чийсь давній дотик.

Розмірковуючи, Софія не помітила, як вони під’їхали до маєтку.

Машина знову підстрибнула, вириваючи її з роздумів.

— Приїхали, — мовив водій.

Софія підняла погляд. Перед нею постав маєток Левицьких у всій своїй пишноті.

Він був величезним, із високими готичними вікнами та баштами, що зловісно піднімалися до неба. Фасад із темного каменю здавався холодним і байдужим, а старі колони біля входу були вкриті павутинням тріщин. Здавалося, цей будинок пам’ятає все, що відбулося в ньому за останні два століття.

Софія відчула, як її охопило дивне передчуття. "Навіщо я сюди приїхала?" Старий кам'яний маєток піднімався над нею, як похмурий вартовий іншої епохи.

— Ось ми й на місці, пані, — сказав водій, відчиняючи двері авто.

Вона вийшла з машини, і в той же момент у вікні на другому поверсі щось промайнуло. Здавалося, що хтось дивиться на неї звідти, ховаючись за важкими портьєрами.

Ворота зарипіли, і назустріч їй вийшла висока жінка у довгій темній сукні. Її обличчя було тонке, бліде, майже аристократичне, а очі — глибокі, таємничі, з пронизливим поглядом. Вона мала напрочуд рівну осанку та витончені рухи.

— Пані Мілевич, — промовила вона низьким голосом. — Я чекала вас.

Панна Ольга.

Ці слова змусили Софію завмерти. Чекала?

Вона відчула, як по спині пробіг холодок. Було щось дивне в тому, як ця жінка це сказала — без поспіху, без здивування, наче знала, що вона приїйде.

— Ви… знали, що я погоджуся? — запитала дівчина, намагаючись не видати тривоги у голосі.

Панна Ольга трохи всміхнулася, але ця усмішка не дійшла до її очей.

— Деякі речі вирішені ще до того, як ми їх усвідомлюємо, пані Софіє.

Вона жестом запросила її всередину.

Софія глибоко вдихнула, силкуючись позбутися відчуття, що щойно зробила крок у щось невідоме. Маєток ніби вдивлявся в неї темними вікнами, спостерігаючи, чи зайде вона за поріг.

І вона зайшла.