Ілона Волинська - Ірка Хортиця приймає виклик

Заробити самостійно перші гроші й допомогти доброму знайомому — чому б ні? Ірка, Тетянка та Богдан беруться знайти для бізнесмена Іващенка зниклого компаньйона й украдені мільйони… Чаклунська трійця переступає поріг корпорації — і починається! Мчать офісними коридорами люті вовкулаки, старовинні закляття руйнують стіни з гіпсокартону, Тетянку інсталюють у комп’ютер, Богдан виходить із дворучним мечем проти тисяч гострих веретен, в Ірки просто на уроці відростає собача голова, крихітний будиночок на дні міської балки беруть в осаду змії, а Ментівського Вовкулаку закльовують соколи-перевертні.
Єдине спасіння — в ніч осіннього Сонцестояння прийти на старовинні кам’яні вівтарі острова Хортиця. Одна біда — водночас з Іркою там опиниться ще дуже багато народу, і всі прагнуть Хортову кров. Усю, що є в Ірчиних жилах. До краплі…

Ілона Волинська та Кирило Кощеєв

Ірка Хортиця приймає виклик

У наддніпрянських губерніях з давніх-давен збереглися сказання про природних та навчених відьом та відьмаків, які володіють здібністю до перевтілень, нічних полетів, здатністю морочити, відводити очі, а також страшним даром володарювання над самою природою…

З книги «Стародавні перекази українських народів»

За наслідки застосування вжитих у тексті заклять автори відповідальності не несуть

Чаклунство за наймом

Ірці Хортиці не дуже хотілось найматися чаклувати, розшукуючи для бізнесмена Іващенка зниклого компаньйона та гроші. Але не так уже й легко відмовити людині, яку вона сама колись ледь не зжила зі світу. Та й Тетянка з Богданом кричать, що заробити перші власні гроші — це круто!

Якби ж то бізнесмен знав, що старовинні карти розкриють усі секрети його підлеглих, що зграя розлютованих вовкулак розжене комп’ютерний відділок, а в корпорації все піде шкереберть, причому в буквальному сенсі слова, він навряд чи зрадів би Ірчиній згоді!

А якби Тетянка могла знати наперед, що її свідомість буде інстальовано в пам’ять комп’ютера, то вона не стала б умовляти Ірку.

Та й Богдан волів би не схрещувати в бою дворучний лицарський меч із ламким на вигляд, але смертоносним веретеном…

Ну а самій Ірці доведеться глянути в налиті червоним вогнем примружені очі «Хазяїна» й дізнатися, що Хортиця — це не просто прізвище, Хортиця — це доля…

Розділ 1

Базарні бабки та тітки

— Ох і нахабна ж у вас сімейка — що ти, що твоя бабця!

Ірка звела очі. Призначена для покупців роблена посмішка немовби примерзла до її губ.

— Усі за місце платять, а ви, виходить, найхитріші? — височезна широкоплеча тітка із осудом похитала головою.

Ірка зацьковано роззирнулася. З базарних рядів на них поглядали: покупці — трохи налякано, проте зацікавлено, торговки — із неприхованою зловтіхою. Чекати на допомогу не було звідки.

Ірка відчула, як її посмішка обертається на гримасу, жалібну й водночас улесливу.

— Тітонько… — пробелькотіла Ірка.

— Ви погляньте на неї! Теж мені племінниця знайшлася! — жінка вперла руки в боки. — Я тобі не тітонька! — відрізала вона. — Я тут поважна особа!

Обличчя в неї й справді стало дуже поважним, як і вся її постать.

— Усі люди — як люди, — вона махнула в бік ринкових прилавків. — Товар привіз, за місце заплатив, і торгуй собі! А ці — дві розумниці! Скраєчку примостилися, тишком-нишком…

Вона тицьнула носком розтоптаної кросівки в Ірчин розкладний столик. Купка синіх баклажанів покотилася в різні боки, ледь не розчавивши пакетики з домашніми яйцями. Ірка мимохіть затамувала подих. Але той, що був найближче, ледве торкнувся закрученим хвостиком пакета з яйцями й застиг на місці.

— Чому ви не платите за місце?! — гаркнула тітка.

— Вони ціни збивають! — долинуло з рядів. — А чом би й ні, коли безкоштовно стоять!

— Зраночку поторгують і втекли, а ми цілісінький день на спеці паримося! — враз підтакнули з іншого боку.

Дослухаючись до «голосу народу», тітка ствердно закивала.

— Чула, що люди кажуть? — Її товстий палець із коротко, майже до м’яса зрізаним нігтем тицьнувся Ірці під самісінький ніс. — Ви що, якісь особливі? Для вас правил не існує? Я твою бабцю вчора попереджала?

— Про що? — здивовано пробелькотіла Ірка.

— Та не прикидайся дурепою, — загрозливо звела товсті брови тітка. — Ясно було сказано: ще раз спробуєте без оплати примоститися — нарікайте на себе, — і раптом у тітчиних очах промайнуло розуміння. — Ага, мабуть, тому й дівчисько замість себе відправила, — розуміння в її очах залишилося, але співчуття не було жодного. Вона тільки знизала широкими, немов у вантажника, плечима і…

— Що ви робите?!! — відчайдушно закричала Ірка.

— Те, що треба, — незворушно відповіла тітка. І штовхнула Ірчин столик ногою.

Голосно, наче м’ячі, стукаючи об асфальт, кабачки й баклажани посипалися вниз. Хлоп-хлоп! — перестиглі помідори перетворилися на червоні коржі. Ірка спробувала врятувати бодай пакети з яйцями, але сильна тітчина рука схопила її за зап’ясток. Пакети звисли зі столика… Пролунало дружне «хруп!». І з прозорого целофану на асфальт потекло жовто-біле місиво, серед якого гордо лежало одне-єдине, дивом уціліле яйце.

— От тобі й на! — сказала тітка, розглядаючи плоди своєї праці. У її голосі вчувався легкий жаль — адже стільки гарних продуктів зіпсовано — і задоволення від добре виконаної роботи. Вона обтрусила бризки яєчного білка зі своїх розтягнутих тренувальних штанів і наказала Ірці: — А тепер давай ноги в руки і геть звідси, доки ціла.

Широким кроком тітка рушила поміж базарних рядів. На якусь мить вона зупинилась і кинула через плече:

— І щоб ані тебе, ані твоєї бабці я на ринку більше не бачила, зрозуміло?

— Оце правильно! — долинули задоволені голоси з базарних рядів.

— Іще й мало! — прошамкотіла бабуська, яка продавала горох. — Провчити таких треба! По шиї дівці надавати, та й бабці її, відьмі старій! А потім ще й…

Вона хотіла й далі пащекувати, але цієї миті чорнява дівчинка підвела очі від попсованого товару. Бабуська раптом осіклася, немовби їй з розмаху увігнали в рота кляп. Незважаючи на яскраве проміння вранішнього серпневого сонця, на обличчя дівчинки лягла глибока тінь, а в очах, темних, немов грозова ніч, затанцювали зелені болотяні вогники. Дівча похмуро зиркнуло на бабуську, і та відчула, як її скувало крижаним холодом. Потім Ірка спрямувала погляд туди, де над юрбою височіли широкі плечі, коротка шия й кругла, наче м’ячик, голова базарної наглядачки. Бабуська раптом зрозуміла, що зараз під розлюченим поглядом дівчинки ця стрижена голова просто розлетиться, немов перестиглий кавун…

Швидко, як кидають клинок, дівча спрямувало погляд собі під ноги. Останнє вціліле яйце враз побільшало й із різким тріском луснуло, вибухом викинувши назовні всі свої нутрощі. Липкий жовток заліпив Ірці очі.

Під дружний регіт торговок Ірка витерла злиплі вії, взяла на плече складаний столик і попленталася геть із базару.

— Ні, ну ти бачила? Яйце прямісінько в пику — бабах! — аж заходячись сміхом, весела молодичка підштовхнула ліктем сусідку-бабуську.

— Бачила! — скутими від жаху губами прошепотіла бабуська й часто-часто захрестилася, поглядаючи вслід дівчинці.

Розділ 2

Джип у гості — будуть гроші

Зігнувшись під вагою розкладного столика, Ірка повільно простувала від гамірного проспекту вниз по доріжці, до свого будинку, що розташовувався на самісінькому дні старої міської балки. Сонце нещадно припікало, майка прилипала до мокрої