Роза Фаєр - Ненависть при світлі , Роза Фаєр

-Доброго вечора,пані Єво. Йдіть будь ласка за мною,-чемно пропускає мене вперед.

Я ж спочатку закриваю квартиру і йду до ліфта. Потім на вулицю,де мене садять до авто.

-Куди ми їдемо?-запитую,коли авто рухається з місця.

-Місце призначення поки таємниця. Дорога займе близько двох годин. Зараз ми пересядемо на часний літак,-спокійно повідомляє мені водій.

Я ж просто втрачаю дар мови...

Літак..ясно. Ну,а що. Хіба не нормальний транспортний засіб. Довезе куди потрібно.

Правда..попереджувати про таке потрібно заздалегідь взагалі-то.

Я ж..я ж навіть не знаю і не думала. Ей,люди,куди ми їдемо. Я хочу додому. Точніше, хотіла вдома ночувати.

А тут дві години туди,а потім дві години назад. Ще ж посидіти потрібно і поговорити. Банально поїсти.

При чому,вже далеко не ранок чи хоча б обід. Одним словом,ви розумієте, що замість думок в мене були одні слова і доволі погані.

Ненормативна лексика назавжди в моєму серці. Я вкотре розізлилася на Артура. От скажіть мені будь ласка,де була його романтика тоді.

Коли він придумав той дешевий блокбастер. Коли дурив мені голову. Чого було просто не запросити мене на побачення, танець, подарувати квіти.

Впевнена, що тоді б я точно згадала нашу ніч. Як я взагалі її забула це вже інше питання.

Але він спочатку забив мені голову всякими переживаннями і страхами. Потім ходив постійно нервував та ще думав, що я згадаю з ким спала останній раз.

Начебто, коли втікаєш від переслідування з незнайомцем,то тільки про це і думаєш.

Ні, сьогодні я йому все викажу. Хай не думає, що своїми квітами і незрозумілим стеженням,він зможе хоч якось покращити свій вчинок.

От тільки попадися на мої очі.Я вже ненатішуся тобою. Думаєш це я потрапила в твою пастку. Ні,дорогенький.

Це ти потрапив до моєї. Адже ми маємо встигнути обговорити все за цей вечір.

Сподіваюся, що ти встигнеш і нормально підготувався. Бо іншого шансу я вже тобі не подарую.

А як будеш мене і далі продовжувати нервувати,то..то все на тому і закінчиться. Досить з мене гри в коти - миші.

Я вже давно не підліток. Мені на роботу в понеділок. Я не можу підвести брата і його молоду дружину.

Вони мають нормально провести медовий місяць. Щоб не думати ні про роботу,ні про ще якісь проблеми.

А щоб нормально працювати і забезпечити все вищевказане,що потрібно. Правильно, нормально виспатися і відпочити.

Принаймні, звикнути до зміни в часі. Артур що зовсім за мене не подумав.

Чи не шкода. Бісить.. от знову лише про свій комфорт. Може поки не пізно їхати назад додому.

Та все ж цікаво.. куди він мене повезе...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно