Роза Фаєр - Ненависть при світлі , Роза Фаєр

Глава 19.

Дві години.. багато куди можна заїхати. Точніше, залетіти..але в принципі не зовсім.

Дивно,так дивно. А може дві години це разом зі всім. З пересадкою,їздою автомобілем і тому подібне. Тоді ми можемо і України не залишити.

Одним словом,я скоро все дізнаюся,то навіщо ламати голову. Варто лише спокійно посидіти і зачекати.

Цікаво,а Артур зі мною полетить чи вже чекатиме на місці зустрічі. Звісно,за час дороги можна було б нормально поговорити і все прояснити.

Але він би міг зі мною це обговорити. Якось поцікавитися моїми планами. Артур настільки стежить за мною,що має знати,де я тепер працюю.

То невже йому на це байдуже. Тим паче, що брат його партнер. Отже,як я все це маю розуміти.

Так і хочеться його зараз побачити і вбити в голову банальні правила ввічливості.

Але я стримуюсь і не набираю його номер. Все ж я пообіцяла його вислухати. Такщо, буду чемно все робити,щоб стримати слово.

Не хочу,бути такою ж брехухою.Навіть незважаючи на те, що йому нічого не заважало так зв мною зробити.

Але вже як є. Здається, що ми все це пройшли і зараз шукаємо шляхи вирішення.

Тому,я спокійно проведу цей вечір чи скільки потрібно. А вже потім буду приймати рішення. Не варто себе заводити раніше,ніж потрібно.

Саме так я вирішила і поводила себе під час посадки на літак.

Виявилося, що я буду сама летіти чартерним рейсом. Звісно,це не вперше. Проте,зі мною постійно хтось був з родини.

Ну,і самій доводилося,але тоді я сідала на звичайний рейс. А тут отак.

В оточенні пустих крісел і бутилки шампанського з фруктами. 

З ним я і почала розділяти свою самотність. Грала тиха музика поки я повільно спустошувала пляшку.

А прокинулася я вже вранці в невідомому місці. При цьому,на ліжку і явно не в тому в чому була одягнена до цього моменту...

Я підняла покривало і зрозуміла,що одягнена в чоловічу футболку. По запаху, який ні з чим не сплутати,я зрозуміла, що це Артура.

Що з одного боку добре,бо його я хоч трохи знаю і вже точно не потрапила до якоїсь халепи. А з іншого я розуміла, що в одних лише трусиках і футболці.

Отже,він переодягнув мене і бачив знову голою. Не те, щоб я дуже соромилася. Але все ж згоди на відповідне я не давала.

Більше того,я з сумом усвідомила, що наша розмова так і не відбулася. Я заснула в літаку і він вклав мене спати.

Пошкодував..не розбудив. Мило.. проте, краще б я не заснула. Або щоб він обрав місце зустрічі не таким далеким від дому.

Бо ця наша невизначеність стоїть у мене вже поперек горла.

Я сідаю на ліжку і окидаю кімнату. Потім дивлюся на подушку поруч. Чекайте..

Він що спав поруч зі мною.Отже ж..козел. І де це я в біса. В готелі чи ще якомусь будинку в лісі.

Встаю на ноги і йду до вікна. Скажу вам, що я була близькою. Правда, будинок був не серед лісу.

Беріть вище,бо він був серед гір. Можна зробити висновок, що зараз ми знаходимося у Карпатах.

За вікном розкинувся неймовірний краєвид. У іншому випадку ця подорож була б чудова. Весною гори неймовірні. Особливо, коли тепло так швидко взяло верх.

Але мені потрібно завтра на роботу. Я не можу легковажно на неї забити. Тому, розмова має відбутися сьогодні і все.

Це крайній термін. Більше я не можу так. Або ми приходимо до якоїсь ідилії,або розходимося,як кораблі у морі.

Відкриваю погляд від вікна, щоб не мати ніяких перепонів. Далі прямую до дзеркала.

Трясця..мій макіяж і зачіска. Зараз все виглядає так,наче я відходжу після якоїсь вечірки. Після якої я впала десь в сіно і добряче там повалялася.

Прямую до єдиних дверей,що є в кімнаті. Відкриваю їх і опиняюся в коридорі,що має ще декілька дверей і балкон. З якого мені одразу ж вбачається ще один пейзаж.

З силою відводжу погляд і прямую до перших дверей. За ними бібліотека з каміном. Гарно,але не підходить.

Відкриваю другі двері і знову невдача,бо там ще одна спальня.

Втретє мені щастить. Я нарешті опиняюся в ванній кімнаті і вирішую, що гарячий душ мені точно не завадить..

Я змила з себе вчорашню невдачу. При тому, шкода було,що мій макіяж і зачіска безнадійно зіпсовані.

Витираючись рушником я зрозуміла, що з одягу в мене невеликий вибір. Лише футболка і махровий халат.

Білизни в мене знову не було. Так як, свою я тільки що випрала. Точніше, трусики. А що сталося з іншою частиною мого нового комплекту, можна тільки здогадуватися.

Я залишила футболку в ванній і вийшла в одному халаті назад в коридор. Мені не хотілося знову чути запах Артура,бо це трохи дурманило мене.

При цьому,я була зла на нього. Адже,мало того, що він мене роздягнув і переодягнув,то ще й спав поруч.

Начебто ми з ним пара,яка мала зустрітися,але я заснула. Тому,він подбав про мене і мій комфортний сон.

Але ж це далеко не так. І мене нервує те, що він думає,наче між нами все чудово.

Що відповідне лише питання часу і я здалася йому,коли погодилася на цю розмову.

Мене просто відповідне виводить з себе. Оскільки,я маю право голосу і вже давно затямила, що за нього потрібно боротися.

А якщо Артур проти цього,то нам вже точно не по дорозі. Я збиралася це пояснити йому вчора.

Проте,доля внесла свої корективи. Хоча знову ж таки ми наступаємо на одні і ті ж граблі.

І все це тримається лише на одних почуттях. Моїх..за його не знаю. Хоч він і освітчився мені.

Але хіба він знає мене, щоб говорити про таке. Він вважає, що я так легко йому здамся.

Забуваючи при тому, що мені потрібно зовсім інше. І хоч його владність приваблива,але її не досить, щоб бути разом.

Ми різні..це факт. Проте,це не вирок. Звісно, якщо ми будемо намагатися долати перешкоди разом.

Знаходити якось компроміс. А не вирішувати за двох одному,бо це дорога в нікуди.

Я почала спускатися сходами в пошуках Артура або когось хто знає,де він. Мені важливо було сьогодні з ним поговорити. 

При цьому, потрібно повернутися назад, щоб піти спокійно на роботу в понеділок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍