Tama Lisn - Гарантія на кохання, Tama Lisn

- Раптом захотілося. - Знизала плечима.

- Тобі солодкий?

- Такий як ти п'єш.

- Що з тобою? - Він поклав турку на плиту.

- А що такого?

- Припиняй відповідати питанням на запитання.

- Зроби мені солодкий. - І справді, що це зі мною.

- Добре. А я люблю гіркий, міцний і без цукру.

- Ти й сам гіркий.

- Ти не пробувала, а знати, напевно, ти не можеш.

- То доведи мені протилежне.

Він поставив переді мною чашку ароматної кави. Я справді не люблю каву, але зараз мені дуже хочеться відчути цей гіркий і водночас солодкий смак.

- Як тобі? Можу додати вершки.

- Дякую, так добре.

- Потрібно подивитись побічні дії від твоїх ліків.

- Вони тут ні до чого. Ось такий я сюрприз.

- Сюрприз, тільки не подарунок. - Погодився зі мною.

- Ти теж.

- Ти маєш рацію — ми варті один одного.

- Що далі робитимемо?

- Думати.

- Сьогодні ти сам, у мене щось не виходить. - І справді, думки сплутані, мозок відмовляється аналізувати інформацію.

- Якось не в'яжеться все. - Сказав він, наливаючи собі каву теж. - Викрадення, смерть Валерії, напад на тебе та цей договір, це все якось пов'язано, але я не розумію як.

- Знаєш, мені здається, що договір тут ні до чого. Тут щось особисте. - Поділилась припущенням й додала. - Батьків екземпляр залишився в кабінеті, як і його портфель.

- Цікава думка. Що ще думаєш із цього приводу?

- Я знайшла липові угоди та підроблені бухгалтерські звіти. Там повністю простежується ланцюжок, по якому виводив гроші Микитюк. Впевнена, йому хтось допомагав. Папа збирав ці дані, гадаю, він хотів провести незалежну експертизу та зовнішній аудит.

- Чому, на твою думку, його викрали саме зараз?

- Може, Микитюк дізнався про вашу угоду і таким чином намагається не дати батькові стати на ноги. Тільки як знайти докази?

- Мої хлопці стежать за Микитюком, поки його поведінка не здається мені підозрілою.

- За що вбили Валерію? - Мені цікаво знати думку Олександра.

- Вона комусь зателефонувала після того, як ти пішла. І цей хтось здійснив їй останній візит. Номер, на який вона дзвонила, нічого не дав.

- Значить глухий кут?

- Чому ж. Ми маємо машину, на якій поїхав Веніамін Львович. Зауваж, за свідченнями, він поїхав добровільно. Хлопці пробили машину – вона рахується за клубом.

- Ну це й так було зрозуміло.

- Угу. Ще у нас є картка клубу. Валерію вбили після того, як ти їй її показала. І на тебе напали теж після того, як ти почала нею козиряти наліво й направо. З чого я роблю висновок — твоя мачуха якось замішана у всьому цьому і ноги ростуть саме із цього клубу.

- Тоді треба шукати зв'язок Валерії із клубом та з Микитюком.

- Мій начальник служби безпеки вже взявся за її біографію, а мені треба якось потрапити до клубу.

Сашко дістав мобільний і почав комусь дзвонити.

- Кому ти дзвониш? - запитала.

- Потрібно дізнатися, коли наступна гра.

- А як ти туди потр... - Перебив мене, схоже викликаний абонент взяв трубку. Розмови я не чула, бо чоловік вийшов до іншої кімнати.

- Чудово, гра сьогодні. - Поділився, повертаючись на кухню. - Що ти питала?

- Як ти туди потрапиш? Ти сказав, у тебе немає такої картки.

- Ти ревнуєш?

- Ще чого! - пирхнула і почала прибирати чашки.

- Залиш, я приберу.

- То як?

- У мене буде запрошення. - Знизав плечима.

- А де ти його візьмеш?

- Мене запросять.

- А мене?

- Що тобі там робити? - дивиться на мене здивовано.

- Не знаю, але ми домовилися робити все разом. Я ділюся з тобою своїми міркуваннями, а що робиш ти?

- Я теж з тобою поділюся, коли повернуся.

- Олександре, так не піде. - Стою на своєму.

- Не дивися на мене так. Разом – значить разом. Тільки це не найкраще місце для такої дівчини, як ти. І не кажи потім, що я тебе не попереджав. - Дивиться на мене з викликом. Він серйозно вважає, що я злякаюся? Бачить, що я непохитна у своєму рішенні й продовжує. - Подбай про свій зовнішній вигляд, а я домовлюся про тебе.

«Подбай про свій зовнішній вигляд» подумки передражнила його, але подивившись на себе в дзеркало, зрозуміла, що саме Олександр мав на увазі.

Похід у поліцію та замах на життя залишили свій відбиток на моєму обличчі. Мішки під очима, сірий тон обличчя, а про колір шиї я взагалі мовчу. Червоно-синя смуга залишила потворний слід на шкірі і якщо з обличчям ще можна щось зробити, то з шиєю доведеться повозитися.