Tama Lisn - Гарантія на кохання, Tama Lisn

Підготовка забрала чимало часу. Відпочивши, зробила манікюр і безліч різноманітних масок для обличчя. Тепер я більш-менш стала схожа на людину.

Цілком замазати сліди зашморгу мені так і не вдалося, але в цілому, я маю непоганий вигляд. Волосся прибрала у високий пучок, на обличчя завдала вечірнього макіяжу. Лише плаття довелося вибрати під горло. Знайшла у своєму гардеробі чорну сукню-футляр й за допомогою високої горловини прикрила синці та садна на шиї, а невеликий виріз на грудях не дасть образу стати нудним. Оскільки сукня повністю облягає тіло, лягає як друга шкіра, до такого наряду потрібна спеціальна пара спідньої білизни, що складається з одних мотузок. Не люблю таке, воно не зовсім зручне, але краса, як то кажуть, потребує жертв.

Завершила образ червоною помадою (куди ж без неї), масивними сережками та босоніжками на шпильці.

- Ти готова? - Постукав й діждавшись мого дозволу, до спальні ввійшов Сашко. Чудеса чемності.

Він уже одягнений, мабуть, прийняв душ в іншій спальні. На ньому сірий костюм, що, як завжди, пасує йому ідеально.

- Майже.

Він уважно оглянув мене, обійшов зі спини.

- Тут щось зайве. - Нарешті промовив він, після тривалого розглядання.

- Що саме, на твою думку?

- Білизна! - приголомшив мене.

- Що? Те, що зараз на мені й білизною не назвеш, а ти кажеш “зайве”! - Огризаюсь, сама не подумавши, що сказала.

- Покажи. - І тягне руку, на його обличчі грає нахабна посмішка.

- Відвали.

- Які брутальні слова з уст леді, ти ж пристойна дівчина. Чи як? - Постає питання.

- Саме так, і тобі варто не забувати про це.

- О боги. Ти що інститут шляхетних дівчат закінчила? Навколо повно пристрасних жінок, а мені дісталося найпроблемніше та ще й заморожене дівчисько.

- Чи тобі скаржитися. Іди до своїх палких жінок, ніхто тебе не тримає.

- Значить так, ми йдемо до чоловічого клубу з, як би правильно сказати, щоб не травмувати твою ніжну дівочу психіку, еротичним ухилом. І або ти знімаєш цей бісовий ліфчик, або ж ти зі мною не йдеш.

- Чому б і тобі тоді не піти без трусів. - Уїдливо виразилася я.

- Я все сказав.

- Вийди, тиране.

- Вийду, а ти знімай, і не махлюй, я все одно все побачу.

- Чорт би тебе забрав. - Бурчу, але ліфчик знімаю.

- Встигнеться ще. - Почула крізь двері.

А чоловік має рацію, так я виглядаю набагато сексуальніше, але не вульгарно, що не менш важливо. Варто визнати мій чоловік розуміється на жіночій красі, але говорити йому про це я не стану нізащо.

Підчепила пальцем тонкий ремінець сумки й вийшла в коридор. Сашко чекав на мене внизу. Спускаючись, помітила його прискіпливий погляд, від якого стало ніяково, захотілося втекти назад до кімнати, але я гордовито підійняла підборіддя вгору і вперто пішла вперед.

- Ти неперевершена.

- А ти – збоченець. - Захотілось вколоти його.

- Ще і який. - Погодився. - Прошу. - Допомагає мені сісти до машини.

Чому із ним я завжди почуваюся незручно? Раніше я не мала такої проблеми. Я завжди чудово почувалася і знала, як поводитися в будь-якій компанії, але з ним... Як тільки бачу його, ноги приростають до підлоги, а кожне слово доводиться тягнути з себе силою.

Тим часом Сашко посунувся ближче до мене. Руку поклав мені за спину й пальцями лоскоче за талію. Я хотіла було закотити скандал із цього приводу, але стрималася, згадавши, що ми в автомобілі не одні.

Він помітив моє невдоволення, на що лише посміхнувся.

- Я торкатимуся тебе на людях, адже це природно, ти моя жінка і ми про це говорили. - Чую шепіт у себе над вухом.

Намагаюся видавити із себе посмішку. Збоку ми виглядаємо наче закохані, ніби Сашко шепоче мені якусь приємність.

Його дихання м'яко лоскоче моє волосся і я відчуваю його запах. Наслання якесь, а не чоловік.

- А де Вадим? - Запитала, намагаючись перервати незручний момент, який і так затягнувся. - Я помітила, що його нема.

- Я його звільнив. - Спокійно відповів чоловік, але в голосі чується невдоволення.

Любий, тобі не подобається, що я перервала такий інтимний момент?

- Чому? - вкотре дивуюся я.

- Він не впорався з роботою, яку я йому доручив.

- Він що машину розбив?

- Ні.

- А що тоді?

- Тебе це не стосується.

- Я твоя дружина, мене все стосується. - Парую я.

- Я нагадаю тобі про це вночі. - Відповів так, щоб чути було тільки мені. Я відвернулася до вікна, а він продовжив, вирішив таки пояснити. - Розумієш, Вадим не просто водій, він мій охоронець. Він мав завдання приглядати за тобою й слідкувати, щоб з тобою нічого не сталося. Як бачиш, він не впорався із завданням.

- Але він не міг знати, що так вийде. - Заперечила.