Rexana Keys - Заборонені почуття , Rexana Keys

—Зочу більше  про тебе дізнатися, які твої захоплення? — спитав він, уважно слухаючи.                                                                       

— Мені подобається малювати, — зізналася я. — Це мій спосіб відволіктися від буденності. А ти?                                                                                                    

— Я люблю подорожувати, відкривати нові місця. Твоя червона сукня нагадує мені про одну з таких подорожей, — він усміхнувся.                                      

Я засміялася, відчуваючи, як розмова стає все більш легкою і невимушеною.                                       

— Цікаво про яку ж подорож нагадала моя сукня? -я кокетливо запитала.                                                    

— Згодом розповім , але тепер бачу що подорож порівняно з тобою піщинка, — відповів він, і його очі засяяли від захоплення.                                          

Ми продовжували розмовляти, обмінюючись думками і сміхом, відчуваючи, як між нами зростає зв’язок.                                                                 

Коли нам принесли замовлення, я не могла стримати усмішки. На тарілках виблискували вишукані страви, і аромат був просто неймовірним. Я подивилася на Артема, його очі світилися від радості.                                                       

— Смачно, правда? — спитав він, захоплено смакуючи свою страву.                                                   

— Так, це просто диво! — відповіла я, насолоджуючись кожним шматочком. Ми продовжували спілкуватися, і я дізналася багато цікавого про нього. Він любив природу, захоплювався фотографією та мріяв подорожувати. Кожне його слово викликало у мене все більше симпатії. Я відчувала, як між нами виникає справжня близькість, і це наповнювало мене теплом.                                           

Вечір минав, і, коли ми закінчили вечерю, Артур запропонував підвезти мене додому. Я з радістю погодилася, і ми вийшли з ресторану, продовжуючи обмінюватися жартами і сміхом. Дорога додому пройшла швидко, і, коли ми зупинилися біля будинку, я відчула, як час затягнувся.                                                                          

Вийшовши з машини, Артем обернувся до мене, і в його очах я прочитала щирість.                                                                                                                                     

    — Дякую за цей чудовий вечір, Ніко. Мені дуже сподобалося, — сказав він, усміхаючись.                  

— Дякую тобі! Це було неймовірно, — відповіла я, відчуваючи, як щасливо тремтить моє серце.          

Перед тим, як піти, я поцілувала його в щічку, і на мить час зупинився. Його очі сповнилися здивуванням, а потім він просто усміхнувся. Я, трохи збентежена, пішла до під’їзду.                           

Увійшовши в будинок, я побачила, що в кімнаті тата горить світло. Він заснув з книжкою в руках. Я тихо підійшла і, погасивши світло, вирішила не будити його. Відчуття спокою огорнуло мене, коли я пішла до себе.                                                                  

Сівши на диван, я замислилася про вечір. Я намагалася зібрати думки до купи. Артем… він справді мені подобається. Я відчула, як усмішка з’являється на моєму обличчі. Його доброта, почуття гумору — все це мало величезне значення.Можливо у нас дійсно щось вийде .Я навіть не згадувала про Дена, хоча раніше це здавалося неможливим.                             

Той вечір відкрив мені новий світ можливостей. Я зрозуміла, що готова спробувати. Відчуття легкості і радості переповнювало мене, коли я засинала, мріючи про наші наступні зустрічі.Це був лише початок, і я відчувала, що попереду нас чекає багато цікавого.