Тетяна Гаркуша - Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша

– Алісо, – звернулася я до неї, вислухавши її питання, – на деякі питання відповідей нема. Я лише бачу, що це доля. І всі ваші зусилля не впливають на хід подій. Буває так. Не все в нашому житті залежить від нас, від нашої краси, талантів, розуму. Є речі не підвладні логічному поясненню. Це може бути вплив роду на ваше життя. І ви одна не тому, що це ваша вина. Можливо, це спокута за щось, що було у вашому роді. Але бачу, що це не на все життя. І настане момент, коли ви досягнете бажаного. Тому – не здавайтеся, живіть радісно, з насолодою. Нема причини вішати носа.

Аліса вийшла із сповненим вдячності серцем. Здавалося б, вона не дізналася, чому і навіщо стільки років не знаходить свого щастя, і невідомо, скільки їй ще чекати. Але вона отримала надію, що колись її очікування завершиться. І за цю надію вона безмежно дякувала.