Тетяна Гаркуша - Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша

Ірина Семенівна перевірила розкриття: на її подив, пологова діяльність прискорилась. Вона покликала акушерку. Подзвонили Андрієві, який вийшов надвір подихати повітрям.

Цього разу перейми були не такими болісними. Їх можна було терпіти. Прибіг захеканий Андрій. Він жалісливо дивився на мене, але, побачивши, що я не кричу, видихнув з полегкістю.

Незабаром почалися потуги. Все йшло напрочуд легко, і незабаром моя дівчинка побачила світ. Її поклали на сповивальний столик. І вона, лежачи на животику, замість плакати, почала підніматися на ліктях і щось лопотіти незнайомою мовою – були навіть певні інтонації, ніби це були якісь фрази.

Народивши дитинку, я майже миттєво заснула: настільки виснаженим був мій організм. Отямилась уже в палаті. Поряд сидів Андрій, а дитинка мирно спала.

– Ну, нарешті, – сказав він, стурбовано дивлячись на мене.

– Нарешті? – здивувалась я.

– Та вже доба минула, як ти спиш.

– Ох, нічого собі…

Я дивилась на чоловіка, але не бачила його. Це скорше був погляд у свою душу. У мене було дивне відчуття. Щось змінилося, і я не могла зрозуміти, що саме…

– Я зараз, – Андрій вийшов. А за кілька хвилин повернувся з лікаркою: це була лікарка з післяпологового відділення.

– Добрий день! – привіталася вона і стала оглядати мене.

І тут я зрозуміла, що змінилося: я більше не бачила і не чула нічого про людину, мої паранормальні здібності зникли.

– А я вже більше не ясновидиця, – сказала я Андрію, коли лікарка пішла.

Андрій похитав головою:

– І-і-і… що це тоді було?

– Гм… Гадаю, ці здібності були через екстремальну ситуацію. А коли все стабілізувалося – здібностей не стало.

Звістка про те, що дивовижна породілля більше не має суперздібностей, розлетілася пологовим будинком. Багато відвідувачок, як прийшли в цей день за порадою чи допомогою, засмутилися. Засмутилися і лікарки з акушерками, які не встигли скористатися нагодою щось дізнатися про свої долі. Зате я відчула величезну полегкість від того, що більше не бачу численних людських почуттів та емоцій, що не бачу, як можна змінювати долі. Мені просто стало легко і гарно на серці. Я купалася в блаженстві від перебування тут з моїми милими – з люблячим чоловіком і донечкою, що так сильно пахнула раєм.

Кінець