Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Леся довго дивилася на повідомлення від Макса, покусуючи губу.
"Відпочинь."
Як він легко це сказав.
А вона не могла.
Все, що сталося вночі, було надто… правильним і неправильним одночасно.
Їй потрібно було відволіктися. Вона встала, швидко прийняла душ, одягла легкі спортивні штани та футболку, зробила собі каву. Але навіть її улюблений напій не допоміг зібрати думки докупи.
У голові знову і знову крутилася ніч.
Його дотики. Його подих. Його губи на її шкірі.
Леся похитала головою й дістала ноутбук, відкрила його і почала переглядати матеріали справи. Вона не могла дозволити собі забути, навіщо тут.
Але що більше вона читала про Макса, то більше все розходилося з тим, кого вона знала.
Так, він небезпечний.
Так, він контролює бізнес, який точно не чистий.
Але чи він такий жорстокий, як про нього говорять?
Вона ще раз глянула на фото, зроблене кілька місяців тому. На ньому Макс стояв із двома чоловіками, які потім безслідно зникли. Поліція підозрювала, що він причетний.
Леся зітхнула й закрила ноутбук.
Їй потрібно було більше інформації.
Вона вирішила діяти.
Одягнувши джинси, шкіряну куртку та кеди, вона вийшла з квартири й попрямувала в центр міста.
Є один чоловік, який знає все про підпільний світ.
І вона знала, де його знайти.
---
Бар на околиці міста був таким же похмурим, як і репутація його власника.
Леся зайшла всередину, ковзнувши поглядом по відвідувачах. Відразу ж відчула на собі кілька оцінюючих поглядів, але не звернула уваги.
Вона сіла за стійку й кивнула бармену.
— Мені потрібен Сем, — сказала вона тихо.
Бармен не моргнув і оком. Просто налив їй віскі та вказав поглядом на стіл у кутку.
Сем сидів, розслаблено розкинувшись на дивані.
— Лесю, Лесю… — протягнув він, коли вона сіла навпроти. — Навіщо ти шукаєш мене?
— Мені потрібна інформація про Соболя Максима, — відповіла вона прямо.
Сем усміхнувся, але в очах блиснула настороженість.
— І що ж тебе цікавить?
— Правда.
Він нахилився ближче.
— Правда не завжди така, як ти думаєш.
Леся напружилася.
— Кажи вже.
Сем відкинувся на спинку дивана, ковтаючи віскі.
— Макс не такий, як ти думаєш, дівчинко. Він не просто бос. У нього є свої причини.
— Причини? — Леся звузила очі. — Причини робити те, що він робить?
Сем хмикнув.
— Давай скажемо так: у цьому світі або ти керуєш, або тебе знищують.
Леся вперлася поглядом у нього.
— І що ж він приховує?
Сем нахилився ще ближче.
— Ти впевнена, що хочеш це знати?
Леся відчула, як по її спині пробіг холодок.
Щось їй підказувало: відповідь змінить усе.
Сем обвів поглядом зал, перевіряючи, чи ніхто не слухає. Потім він нахилився ще ближче, і Леся відчула, як її серце почало битися швидше.
— Макс вийшов з цього світу десять років тому, — сказав він тихим голосом. — Він покинув усе, бо хотів жити нормально. Але цього світу так просто не залишають.
Леся напружилася.
— Що ти маєш на увазі?
Сем узяв келих і крутив його в руках.
— У нього була сім'я.
Леся завмерла.
— Що?
— Дружина. Дитина. — Сем подивився їй прямо в очі. — І їх убили.
Груди Лесі стиснуло, як від сильного удару.
— Хто?
— Ті, хто зараз при владі. Макс не хотів бути частиною їхніх ігор. Він вийшов із бізнесу, купив будинок у невеликому містечку і почав нове життя. Але їх знайшли.
Леся ковтнула клубок у горлі.
— І що сталося?
Сем похитав головою.
— Він був далеко, коли це сталося. Коли повернувся — було вже пізно.
Леся відчула, як її груди стискає біль.
— І тому він повернувся?
— Він повернувся не для того, щоб правити. Він повернувся для того, щоб знищити тих, хто це зробив.
Леся здригнулася.
— Відплата…
Сем кивнув.
— Ти все ще впевнена, що він просто злочинець?
Леся мовчала.
— Макс знищує їх, одного за одним. Але він знає, що його теж скоро знищать.
— Тому він не дозволяє собі нікого підпускати, — прошепотіла Леся.
Сем усміхнувся без радості.
— Отож.
Вона знову відчула цей знайомий холод у грудях.
Макс не просто бандит. Він не просто злочинець, якого вона повинна посадити.
Він чоловік, який втратив усе.
І тепер вона була частиною його історії.