Тіна Волф - Сім поцілунків до кохання, Тіна Волф

— Ну-ну, ти ж той, хто минулого разу ковзав не вперед, а вбік і кричав «Рятуйте мене!»

— Я просто об’їжджав поворот на шаленій швидкості.

На ковзанці було гамірно. Маленькі діти ковзали як професіонали, дорослі трималися за бортики, а хтось катав собаку в рюкзаку — вона виглядала найбільш спокійно з усіх.

Марія трималась за руку Андрія так міцно, що він зауважив:

— Якщо що, я попрошу тебе, як джентльмен: у разі мого падіння, падай зі мною, бо інакше це буде надто образливо.

— А якщо я впаду першою?

— То я падаю першим із гордістю!

Вони знову розсміялися, обіймаючи одне одного серед ковзанки, а з динаміків лунала знайома мелодія «Let it Snow».

Після катання Андрій та Марія гуляли парком, тримаючи в руках паперові стаканчики з гарячим сидром. Люди бігали з санками, хтось будував снігову бабу, а дівчинка років восьми вмовляла свого батька прикрасити снігову бабу блискітками з її рюкзака.

— Якщо ми залишимось тут довше, я почну думати, що всі живуть у фільмі, — прошепотіла Марія.

— Ми й є у фільмі, — відповів Андрій. — Тільки наш — краще написаний, він без драми і з дуже красивою головною героїнею.

Марія  посміхнулась, потягнула його за шарф і прошепотіла:

— А фінал вже написаний?

— Ще ні, — знизав плечима Андрій. — Але я точно знаю, з ким хочу написати кожну наступну сцену.

Сніг поволі посипався з неба, мов режисер вирішив додати «ефекту чарів» у потрібний момент. Вони зупинилися біля одного з місточків, де під ними хтось співав різдвяні пісні і тоді, майже як у кліпі, Марія знову стала навшпиньки — і шостий поцілунок став не менш чарівним за попередні, а набагато довшим і неперервним.

— Може, ще одна ковзанка завтра?

— Може, поїдемо за місто? Або…

— Або просто будемо разом?

— Найкращий маршрут.

Всі ілюстрації створені за допомогою ШІ :)

Якщо ви дійшли аж до цього розділу, то впевнена, що ця романтична історія вам сподобалась. А якщо ви ще не залишили ❤️ , то сьогодні у вас є можливість все виправити :)