Андрій Васильович Лісовий - Ендрю, Андрій Васильович Лісовий
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ольга кивнула:
– Так, але ти маєш також дякувати Сашку. Ми сиділи в своїй схованці в «сірій зоні»: я дивилася в бік ворога, а він чомусь глянув назад. І саме в той момент коли тебе вже привели до річки. Коли побачила, що ти в небезпеці, то аж в очах потемніло: ніколи так не хвилювалася вбиваючи «свинособак». Стала цілитись в голову, відчуваю, що не попаду: тоді вліпила йому кулю в животяку, жаль не встигла кілька секунд – він санітара нашого Славка там у хащах вербових застрелив. А потім другого «плавця» теж в голову цілила, та він так швидко тікав рачки до кущів, що схибила трохи: попала в задницю, а Сашко контрольну кулю додав туди ж.
Ендрю дивився на неї з вдячністю.
– Дякую, Олю. Ти врятувала мені життя.
Ольга міцно стиснула його руку.
– Ти б зробив те саме для мене. Ми одна команда. Ти до речі теж герой: з 50 ворожих танків і броньованих машин, там у лісі залишились стояти назавжди 34.
Ендрю знову спробував посміхнутися, хоча біль не дав йому це зробити повністю:
– Мабуть дуже кучно стояли…
А біля тебе там знайшли ще трьох вбитих «плавців». Це ти з пістолета? Гарний результат, влучно стріляєш.
– Олю, я думав про нас... – почав він іншу тему, але вона перебила його, поклавши палець на його губи.
– Не зараз, Ендрю. Відпочивай. Ми обговоримо все пізніше, коли ти одужаєш.
Ендрю закрив очі, відчуваючи, як втома накриває його знову.
– Добре, Олю. Дякую, що ти тут.
Ольга легенько погладила його по волоссю і прошепотіла:
– Завжди, Ендрю. Завжди буду поруч.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ендрю, Андрій Васильович Лісовий», після закриття браузера.
