Руданський - Пісні, Руданський

class="empty-line"/>

ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ

Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля

Стала, ска­за­ла без жа­лю:

"Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти,

те­бе я тим бла­гос­лов­лю!"

З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло,

І слід не­до­ля за­ме­ла,

Звалився камінь тяж­кий на гру­ди,

На сер­це ту­ге за­ляг­ла.

Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле,

Кров об­ки­пає на но­гах;

Де оком гля­ну, сум­но та тем­но,

Ніби намітка на очах.

Не світить місяць, не гріє сон­це,

Чорніє не­бо, як зем­ля;

І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти,

Межи жи­ви­ми ход­жу я.

Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!..

До каплі кров мою іспий!

І від лю­дей за­би­те тіло

Землею тем­ною нак­рий!

ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...

Хлопці-молодці,

Пийте, гу­ляй­те!

Жваві дівча­та,

Хлопців ко­хай­те!

Бо вес­на од­на -

Згадайте, лю­ди!

І в нас дру­гий раз

Весни не бу­де!..

Шумує ви­но,

І мед і пи­во…

Склянками, хлопці!

Чарка не ди­во!..

Пийте за лич­ка,

За чорні бро­ви!

Нехай дівча­та

Будуть здо­рові!

Музики гра­ють,

Смичками ма­ють;

Жваві дівча­та

На вас мор­га­ють!..

Обійміть дівча,

Котра вам ми­ла!

Танцюйте, хлопці,

Поки є си­ла!

Не зна­ти, що рік

Дівчатам ска­же…

Може, не од­на

Косу зав'яже…

Може, й з нас кот­рий

Піде між лю­ди,

Зав'яже дівча,

Господар бу­де!..

Тоді не по­ра

Буде гу­ля­ти,

Тоді не по­ра

Буде й ко­ха­ти…

Хлопці ж мо­лодці,

Пийте, гу­ляй­те!

Жваві дівча­та,

Хлопців ко­хай­те!..

СТУДЕНТ

В славнім місті Пе­тер­бурзі,

Недалеко від Не­ви,

Із бо­ло­та виг­ля­дає

Хата бідної вдо­ви.

Стара ха­та зо вдо­вою

Разом вік свій віджи­ла,

Почорніла, по­хи­ли­лась

І в бо­ло­то увійшла.

Увійшла по самі вікна…

В ґанку схо­ди до сіней;

В сінях набік по­хи­ли­лись

Двоє скрив­ле­них две­рей…

І нап­ра­во старій бабі

Смерть підпи­сує па­тент,

А наліво без копійки

Б'ється з нуж­дою сту­дент.

Зима лю­та. Вітер сви­ще,

Сніг по вікнах бряз­ко­тить,

Мороз ду­шу обіймає,

Мороз тіло ка­ме­нить.

А у хаті на пос­телі

У сур­дуті і пла­щу

Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни

Другий місяць без бор­щу.

І живіт, як гриб, за­пав­ся,

Облізає го­ло­ва…

І ос­тан­ня до­го­рає

Його свічка лой­ова.

І си­дить він, пог­ля­дає

На по­хи­ле­ну стіну -

Під стіною ле­жить че­реп,

Нема й криш­ки тю­тю­ну.

І стіння кру­гом чорніє…

Тілько ла­зять па­ву­ки.

Тілько сум­но виг­ля­да­ють

Із шка­лу­бин пру­са­ки…

12 ген­ва­ря

КАЛИНО-МАЛИНО

Калино-малино,

Ряснеє де­рев­це!

Хто ж те­бе при­гор­не,

Дівчинонько-серце?

Тяженько здих­ну­ла,

Дівчинонька ка­же:

"Той ме­не при­гор­не,

Хто ко­су зав'яже!.."

Головка хит­ну­лась,

Коса роз­ви­ну­лась,

До білої шиї

Шовком при­гор­ну­лась…

Косо, пиш­на ко­со!

Хто те­бе зав'яже?..

"Хто ме­не зав'яже,

То віно­чок ска­же".

Василечку ми­лий,

Любий та ко­ха­ний!

Зелен барвіноч­ку -

Віночку рут­вя­ний!

Хто ж те­бе, віноч­ку,

Розплітати бу­де?

"Запитайте, лю­ди,

Мої білі гру­ди!.."

Місяця-підповня

Пишні по­ло­ви­ни -

Груди, білі гру­ди,

Милої дівчи­ни!

По кім ви здих­не­те

Тяженько впівночі?

"По кім ми здих­не­мо -

Знають чорні очі!.."

Чароньки дівочі -

Горять чорні очі,

Як в чис­то­му небі

Зорі опівночі!..

Очі, ясні очі!

Зорі над зо­ря­ми!

По кім ви заллєтесь

Першими сльоза­ми?

"По кім ми зап­ла­чем -

Не пи­тай­те, лю­ди:

Тому пер­ша слізка,

Хто нам ми­лий бу­де!"

Спаде пер­ша слізка,

Здихнуть білі гру­ди,

По кім здих­нуть гру­ди,

Того вінок бу­де…

Хто вінок розв'яже,

Той ко­су зав'яже,

Той дівча при­гор­не,

Щиру прав­ду ска­же.

ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...

Голубонько-дівчинонько,

Зіронько моя!

Не пи­тай­ся, моя ми­ла,

Чого сму­тен я!

Живо-живо то­го смут­ку

І ти не ми­неш!..

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш…

Голубонько-дівчинонько,

Мій ро­же­вий цвіт!

Ти ве­се­ла, світом ра­да,

Тобі ми­лий світ!..

Живо-живо світом зну­диш,

Тяженько здих­неш…

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш!..

Гудуть пчо­ли ко­ло те­бе,

Ти, як лист, дри­жиш…

Ти їх го­ниш, не од­го­ниш

І са­ма біжиш…

Живо-живо під ті співи,

Як ди­тя, зас­неш…

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш…

Ти за­то­пиш очі в очі -

Очі не схиб­нуть!

Тобі див­но, що чужії

Від твоїх змиг­нуть…

Живо-живо са­ма гля­неш -

І са­ма змиг­неш.

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш…

Ти вітаєш, обіймаєш

Своїх і чу­жих!

Як ди­ти­на, ти, дівчи­но,

Ластишся до них…

Живо-живо од чу­жо­го

Руки од­ви­неш…

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш…

Прийде ра­нок - ти ве­се­ла,

Других ве­се­лиш…

Прийде нічка - ти в пос­телі,

Як го­луб­ка, спиш…

Живо-живо цілі ноч­ки

Оком не ски­неш…

Отоді ти, моя ми­ла,

Мене спом'янеш…

КОЗАЧЕ-ГОЛУБЧЕ...

"Козаче-голубче,

Соколику мій!

Дай білу ру­ченьку,

Зо мною постій!

Най на­див­лю­ся,

Слізьми зал­лю­ся,

Заким з до­ро­ги

Тебе діжду­ся!"

"Дівчино-рибчино,

Не плач, не ри­дай!

За мною, мо­ло­дим,

Ручок не ла­май:

Як не за­ги­ну,

Я не по­ки­ну,

Я не по­ки­ну

Любу дівчи­ну".

"Ой до­ню Яв­до­ню,

Зіллячко моє!

Чого ж так змарніло

Личенько твоє?"

"Ой ма­ти-ма­ти!

Тяжко вми­ра­ти,

Ой а ще важ­че

Милого жда­ти!

Давно я, дав­но я

В ми­ло­го бу­ла,

Вже тая стеж­ка

Зіллям за­рос­ла.

Піду я, ма­ти,

Зіллячко рва­ти,

Зіллячко рва­ти,

Милого жда­ти!..

Рвуть зілля дівча­та,

Віночки пле­туть,

А мої оченьки

Тільки сльози ллють.

Ой зілля-зілля,

Чуже весілля,

А моя му­ка -

З ми­лим роз­лу­ка!.."

"Дівчино-рибчино,

Здорова бу­ла!

Чи вже ж ти, чи вже ж ти

Мене за­бу­ла?"

"Я не за­бу­ла,

Я не за­бу­ду,

Любила вірненько,

Любити бу­ду".

НЕ ЗГА­ДАЮ ГАД­КИ...

Не зга­даю гад­ки,

Не змис­лю я мислі!..

Як чорнії хма­ри,

Чорні ду­ми звис­ли!

Порадь, ма­ти, що діяти,

Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?

Порадь, моя ма­ти!

Розпукає сер­це,

Каменіють гру­ди.

Скажи, моя не­не,

Що зо мною бу­де.

Кажуть лю­ди: "В світі ча­ри;

В світі лю­ди, не та­та­ри -

Не бу­деш без па­ри!"

Ой світе мій, світе!

Лушпина оріха!

Де твої роз­коші

Та де твоя втіха?

Нудно в тобі, як в не­волі,

Тілько му­ка, тілько болі,

Ні волі, ні долі!

І ви, мої лю­ди,

Люди - не та­та­ри,

Чи хоч раз ви ру­ку

Сироті по­да­ли?

Кому го­ре - го­ре й бу­де,

Другим жа­лю не при­бу­де,

Люди ж мої, лю­ди!

Наоколо гля­неш -

Та й ка­ме­нем ста­неш,

А на се­бе гля­неш, -

Як би­ли­на, в'янеш.

Лист за лис­том опа­дає,

Рік за ро­ком уп­ли­ває,

Назад не вер­тає!

Не зга­даю гад­ки,

Не змис­лю я мислі,

Як чорнії хма­ри,

Чорні ду­ми звис­ли.

Порадь, ма­ти, що діяти:

Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?

Порадь, моя ма­ти!

ОЙ ВИЙ­ДУ Я У СА­ДО­ЧОК...

Ой вий­ду я у са­до­чок -

В са­доч­ку ка­ли­на,

Край ка­ли­ни шов­ком шиє

Любая дівчи­на.

Подивлюся на ка­ли­ну -

Вона роз­пу­кає!

Подивлюся на