Микола Куліш - Скорочено Мина Мазайло

Микола Куліш – це видатний автор та письменник в історії української літератури. Він написав не один десяток цікавих, а головне, правдивих творів, які відображають сутність української самобутності. Читати скорочено книгу «Мина Мазайло» Миколи Куліша можна у нашій віртуальній бібліотеці.

Весь твір та його ідея спрямовані на те, щоби показати протидію простих селян проти шовінізму та міщанства. Ця тема була актуальною у двадцяті роки ХХ століття. Головним персонажем є Мина з українським прізвищем Мазайло. Проте він хоче змінити це прізвище і взяти собі російське, щоб наблизитися до міщанства. Крім цього персонажа є ще і другорядні – це його родина.

На фоні Мини автор показує українську меншовизність та зрадників нації, які заради своєї вигоди готові відректися від свого роду та коріння. Є в тексті ще один персонаж – син головного героя Мокій. На відміну від батька він є свідомим українцем та чинить опір шовіністам та міщанам, які хочуть захопити владу над простими робітниками і селянами.

Крім того є і інші дійові особи, деякі із них висловлюються за проросійські настрої, інші ж навпаки, щирі українці. Якщо вам цікаво, як будуть розвиватися події, та яким буде протистояння простих селян та поміщиків, то вам необхідно скачати безкоштовно скорочено книгу «Мина Мазайло» Івана Котляревського у нашій бібліотеці у форматах: fb2, txt, rtf, epub.

Тут ви можете скачати безкоштовно твір “Мина Мазайло” (скорочено) Миколи Куліша, який ви можете прочитати приблизно за 60 хвилин.

Микола Куліш (1892–1937) – письменник, драматург, режисер, газетяр і редактор, представник «розстріляного Відродження» – покоління українських митців, знищених більшовицькою владою. Його творчість мала значний вплив на формування українського національного драматургічного стилю, відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва.

Дійові особи:

Мина Мазайло —харківський службовець середніх літ.

Лина (Килина)

Мазайло —його дружина.

Рина (Мокрина)

Мазайло —їхня дочка.

Мокій —їхній син.

Уля —подруга Рини.

Тьотя Мотя —сестра Мини з Курська.

Тарас Мазайло —дядько Мини з Києва.

Баронова —Козино —вчителька "правильних проізношеній" російської мови.

Тертика

Губа —комсомольці, друзі Мокія

Аренський

Дія відбувається в домі Мини Мазайла на Н—ській вулиці, 27, Холодної Гори м. Харкова, у тридцяті роки XX ст., в період найбільшого поширення українізації.

ПЕРША ДІЯ

1

Приходить Уля. Рина в цей час перед люстерком. Відразу накинулася на подругу: "Ой, Упю, тобі не сором! Я так тебе жду, нерви як не луснуть. У нас в квартирі таке робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки? Таке робиться! Братик мій Мокій збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?"

Уля теж швиденько до дзеркала, помилувалася собою, примружила очі: "За три сорок!"

Рина й собі до дзеркала, зробила трагічні очі:

— І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші!

Уля здивована, а Рина продовжує розповідати, що тато й слухати не хоче про укрмову, а навпаки, хоче їхнє малоросійське прізвище змінити і підшукує собі вчительку, яка б навчила його правильної російської вимови.

Уля ще більше дивується, а Рина продовжує розповідати, що Мокій про це ще не знає, а навпаки — мріє додати до прізвища Мазайло загублену половинку — Квач. Тато зранку пішов до загсу дізнаватися, чи можна змінити прізвище і чи має він право примусити Мокія. Мати пише секретного листа в цій справі до тьоті Моті в Курськ, щоб вона якнайшвидше приїжджала на допомогу.

2

Входить мати.

Рина питає її, чи написала вона листа. Мати сказала, що написала, уже й відіслала.

Рина

— ...Одного листа мало. Треба телеграму! Та поки там тьотя одержить листа, ти знаєш, що у нас тут статися може?

Мати пішла.

Уля і Рина продовжують розмову.

— Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють?

— А ти думала де? Тількі в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш? Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії, може, хоч прізвище дасть поміняти...

— Ха—ха! Хіба це поможе?

— Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забувають, і не абихто...

— Я не зможу. Хіба я така?

— Зможеш! У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом закохаєш. ...Він мені навіть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарні очі, ...які нагадують два вечірні озерця в степу.

Уля (до люстерка роздумливо, мрійно)

— Що ти кажеш? (Потім критично.) Хоч це й поетично, проте... Знаєш, яку партію знайшла собі Оля Семихаткова?

— Ну?

— Комуніста. Молодий ще, ...але стаж надзвичайний! Щоліта відпочиватиме в Криму. А там не два озерця — море. Два моря! Чорне і Каспійське.

Рина

— Отож почни з Мокія, Улько, — практику матимеш, як треба закохувати. Думаєш, Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комуніста? Практику мала, з комсомольцями. А наш Мокій теж у комсомолі скоро буде, розумієш?

З

Входить мати. Рина питає:

— Написала?

Мати

— "Курськ, Корєнний ринок, 36, Мотроні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина"...

Рина

— А подробиці листом навіщо?

Мати

— Як навіщо? Щоб з них напереддовідатись, що ж таке у нас робиться...

Рина

— Ну, то вона й ждатиме листа. Мати з досади прикусила язика. Тоді

— То я хотіла, щоб не