Марті - Тарзан, Марті

Сцена 3: Смерть дядька і чутки

**Місце**: Маєток Едварда в колоніальному місті, неподалік джунглів.  
**Час**: 19 століття, вечір, через 25 років після прологу.  

--- 

**[Маєток Едварда — Вечір]**  
Камера показує великий, але занедбаний будинок. Вікна тьмяно світяться, вітер гудить, нагадуючи джунглі. На задньому плані — темний силует лісу.  

**[Маєток — Спальня]**  
Едвард (~50 років, виснажений, із сивим волоссям) лежить у ліжку, його дихання хрипке. Поруч стоїть Генрі (~30 років, холодний, із гострим поглядом), тримаючи склянку води, яку не подає. Свічка на тумбочці тремтить, кидаючи тіні на стіни.  

**ЕДВАРД** *(слабким голосом)*  
Генрі... Підійди ближче.  

Генрі сідає на край ліжка, його обличчя непроникне.  

**ГЕНРІ** *(сухо)*  
Тобі треба відпочити, батьку.  

**ЕДВАРД** *(кашляє, шепоче)*  
Ні часу... Слухай. Твій дядько... Джон... Його син... Він може бути живий.  

Генрі завмирає, його очі звужуються.  

**ГЕНРІ**  
Живий? Ти сам казав, що позбувся їх усіх.  

Едвард відводить погляд, його руки тремтять.  

**ЕДВАРД**  
Я не зміг... Дитину... Залишив у джунглях. Чутки ходять... Люди бачили когось. Там.  

Генрі стискає кулаки, але голос залишається спокійним.  

**ГЕНРІ** *(холодно)*  
Чутки? Ти божеволієш перед смертю.  

**ЕДВАРД** *(хапаючись за повітря)*  
Спадок... Усе йому, якщо він живий. Інакше — тобі. Знайди його... Доведи...  

Едвард закриває очі, його подих зупиняється. Генрі сидить мовчки, дивлячись на мертве тіло. Камера крупним планом показує його очі — суміш гніву й рішучості.  

**[Маєток — Коридор]**  
Генрі виходить із кімнати, його кроки гучні на дерев’яній підлозі. Слуга (старий, зіщулився) наближається.  

**СЛУГА** *(невпевнено)*  
Пане, він... пішов?  

**ГЕНРІ** *(різко)*  
Так. Виклич адвоката. І скажи мені все, що чув про джунглі.  

**[Місто — Вулиця, ніч]**  
Камера показує вузьку вулицю: люди шепочуться біля таверни. Генрі стоїть у тіні, слухає.  

**ЧОЛОВІК 1** *(тихо)*  
Кажуть, у джунглях бачили людину... Голу, як звір.  

**ЧОЛОВІК 2** *(сміється, але нервово)*  
Байки! Хоча... Торгівець із півночі клявся, що чув крики — не людські, не звірячі.  

Генрі відходить, його обличчя кам’яне. Камера піднімається: місто з одного боку, темні джунглі з іншого.  

**[Затемнення]**  
Тільки звук вітру й шепоту натовпу.  

--- 

### 

Примітки: 

- **Атмосфера**: Гнітюча, із ноткою таємниці. Маєток — символ минулого Едварда, джунглі — загроза, що насувається. 

- **Діалоги**: Короткі, різкі, щоб показати напругу між Едвардом і Генрі. Чутки в місті — уривчасті, але інтригуючі. 

- **Мотивація Генрі**: Спадок і бажання довести свою "ідеальність" стають рушійною силою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍