Ангеліна Кріхелі - Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі

Око зрадницьки сіпнулося. Нісенітниця якась.  Імовірно, його уява під час погляду на Христину надто розігралася і видала мікс із реальності та бажаного.

- Що вам незрозуміло? - роздратовано перепитала. - Я наймаю вас "батьком на неділю" для свого сина.

- Це не надто гарний жарт, - м'яко заперечив Тимофій, з кожною секундою почуваючись дедалі бридкіше.

- Я взагалі дуже рідко жартую. Звикайте до цього, - фиркнула Сомова, притуляючись спиною до спинки шкіряного крісла. - Ваш оклад становитиме тисячу умовних одиниць за кожен такий вихідний. Мені здається, це гідна пропозиція, яка дасть вам змогу відмовитися від інших учнів і взагалі будь-якої іншої діяльності.

Тім подався корпусом уперед, вдивляючись у цю дивну жінку. Вона зараз серйозно говорить? Нервово ковтнув слину, намагаючись підібрати слова, щоб максимально ввічливо послати її до біса собачого.

Судячи з рук, що трішки тремтять, Христина далеко не така спокійна, як хоче зобразити. Вона хвилюється.

- Ви зараз зрозуміли, що сказали? - вкрадливо запитав чоловік, піднімаючись із місця і спостерігаючи за тим, як наростає в її погляді ретельно приховувана паніка. - Ви хочете купити батька для свого нещасного сина?

Христина різко випросталася, рвучко встаючи й опиняючись майже впритул із ним.

- Що ви несете? Я плачу вам гроші! Ви виконуєте свою роботу, - жорстко припечатала, буравлячи його незадоволеним поглядом.

Тимофій рознервувався від гніву, що переповнював, і образи за хлопчика. Не витримавши, жбурнув на підлогу свій портфель і схрестив руки на грудях.

- Я - педагог! Я готую дітей до школи. А не до божевільного світу за стінами вашої золотої клітки з такою ж божевільною матусею.  Ви подумали про психіку малюка? Що буде, коли він дізнається правду?

Сказати хотілося набагато більше, але він старанно стримувався від більш їдких зауважень на адресу наймачки.

- Ніколи не розмовляйте зі мною в такому тоні. А якщо ви не погодитеся на цю пропозицію, то ніяких інших ні від яких агентств не отримаєте.

Погроза, що пролунала, прикувала його до місця. Він приголомшено дивився на неї та тільки мовчки відкривав і закривав рот. А потім безпорадно плюхнувся назад у крісло і страдницьким тоном поцікавився:

- Чому я?

- Ви ідеально підходите за зовнішніми параметрами. Ви з моїм сином схожі зовні, - спокійно пояснила Христина, ігноруючи первинну реакцію.

- Послухайте, я взагалі не розумію, навіщо ламати таку комедію? Дитину можна віддати в спортивну секцію, де є чоловік - тренер. Зрештою, можна просто частіше говорити з нею відверто, і вона все зрозуміє.

- Це не працює, - спокійно заперечила Христина. - До шести років він задовольнявся моїми відповідями щодо батька і моєю турботою. Але зараз, - вона запнулася на півслові, - він плаче ночами в подушку. І я знаю причину його сліз.

Дивлячись на неї, Тім серйозно сумнівався, чи правильно вона витлумачила джерело смутку свого малюка.

- Ви могли б дати йому реального вітчима, - обережно припустив Тім.

- Це виключено. Навіщо мені псувати своє життя, якщо набагато дешевше купити йому батька? - абсолютно серйозно поставила риторичне запитання і втупилася на нього, як на останнього кретина.

Таким він себе і відчував у водевілі, що розгортався. Яка сила тільки понесла його влаштовуватися на роботу саме до неї? Жив би собі й далі спокійно. В абсолютному невіданні про те, наскільки світ встиг збожеволіти, поки він ріс у наївній упевненості, що з навколишньою реальністю все гаразд.

Він раптом подумав, що Христина занадто вперта, щоб відмовитися від своєї витівки, хоч би якою божевільною та не була. Отже, якщо він відмовиться зараз, на його місці легко може опинитися менш охайна морально людина. Якийсь чоловік, що підходить за зовнішніми параметрами.

- А характер? За характером ми з ним теж схожі? - тихо запитав, подумки вже погодившись із пропозицією.

Христина посміхнулася, тямуще киваючи.

- Дуже. Обидва дуже м'які. І слухняні.

- Ну добре. Припустимо... Припустимо! Що я згоден. А що ж буде, коли ви награєтеся з цим? Збанкрутуєте і не зможете платити мені?

Задоволено усміхнувся, побачивши, як на цих словах округлилися від жаху її очі.

- Зі мною щось трапиться? Або хлопчик не повірить мені?

Христина ненадовго задумалася над сказаним.

- Я не збираюся оплачувати вашу працю вічно, - нарешті прорекла. - Тільки доти, доки я відчую, що він готовий до серйозного діалогу.

- Тоді ви розповісте йому правду? - запитав із надією.

- Подивимося, - відповіла ухильно. - Але зараз йому життєво необхідний саме чоловічий вплив.

- Добре, - остаточно здався Тимофій. - Але в мене є одна умова.

Чоловік витримав ефектну паузу, із задоволенням спостерігаючи за зміною емоцій на її обличчі. Красива. Очі великі. Відкриті, попри зіпсований роками характер. Овал обличчя майже аристократичний.

- Кожна зустріч відбуватиметься за моїм сценарієм. Ви не заважатимете і не влізатимете. А іноді навіть станете брати участь у них.