Ангеліна Кріхелі - Шість невдалих побачень, Ангеліна Кріхелі

Анфісі вже тридцять. Вона все ще незаміжня. Тому шкільна подруга Жанна вирішує відправити її на побачення. Кожне більш невдале, ніж попереднє. Аж поки одного разу не виявляється, що всі вони вели її до єдиного справжнього чоловіка. Один нюанс — він носить обручку, і в неї самої теж є секрет. Чи вийде у них стати щасливими удвох, коли з’ясується правда?

Глава 1

— Ну, давай за нас, красивих, розумних і добрих, — усміхнулася жінка, піднімаючи руку з келихом червоного напівсолодкого жестом справжнього тамади. Потім зробила маленький ковток і невдоволено спитала:

— Де ти взяла цю гидоту? — скривилася, одразу витягнувши з надр безмежної дамської сумочки розміром із клітку для лева пляшку лікеру.  

Чому для лева? Тому що в цій сумочці приховано арсенал для приборкання, здається, будь-якої людини або тварини. Анфіса справедливо припускала, що навіть лев не зумів би встояти перед чарами її шкільної подруги Жанни.

— Жанко, я не винна, що в цьому магазині продають тільки таке вино, — за звичкою виправдалася.

— Як це не винна? — з жартівливим обуренням вигукнула Жанна, рвучко підводячись зі свого стільця в кухні, з явною насолодою вихлюпуючи вино в раковину і споліскуючи келихи, щоб одразу протерти й наповнити їх лікером.

Цілком задоволена собою, крекчучи, вмостилася знову на стілець, розплилася в усмішці.

— Ти повинна була вірити та чекати, — майже як Карлсон, проголосила Жанна, така ж в міру вгодована, у самому розквіті років і сил дама.

Треба зауважити, що з почуттям власної гідності у неї настільки добре склалися стосунки, що з усіма іншими складалися не дуже успішно. Втім, Жанну це не засмучувало. Вона вперто продовжувала шукати свою другу половинку, хоча й жартувала, що до неї можна приставити тільки четвертинку. Зрозуміло, вона при цьому не винна, що хорошої людини має бути багато. А злі й голодні тростинки їй не указ. Щоправда, на цих словах вона зазвичай відводила погляд від стрункої й досить вихованої, щоб промовчати, Анфіси.

— Тим паче у свій день народження! — фиркнула Жанна, багатозначно повівши бровами.

— День як день, — знизала плечима Анфіса, яка давно звикла до характеру подруги. Вона тихенько раділа, що криголам навпроти не затіяла знову довгу промову на тему віку й самотності, яку починала кожного дня народження та новорічні посиденьки. Сьогодні підозріло мовчала.

— Тобі, може, й день як день, а Всесвіт бачить, що ти не дієш, а під лежачий камінь вода не тече.

Ну ось, наврочила, таки завела улюблену шарманку.

— Жа-ан, — втомлено закотила очі Анфіса. — Давай хоч один рік обійдемо цю тему.

— А от фіг тобі! — спалахнула подруга, відпиваючи лікер із келиха. — О, солоденько! Те, що треба. Я хочу для своєї подруги щастя.

— Тоді просто дай спокій, і я буду абсолютно щаслива, — збунтувалася іменинниця.

— Зараз ображуся і піду, — надулася співрозмовниця, як миша на крупу.

— Послухай, — з важким зітханням Анфіса почала наводити аргументи, намагаючись чи то викликати жалість, чи то задобрити звідницю. — Ти перезнайомила мене вже з усіма своїми підлеглими й партнерами по бізнесу...

— Пф, вони нам не підійшли, — упевнено перервала монолог Жанна. — Але на них світ клином не зійшовся.

— Що ти задумала? — злякано запитала жінка.

Для хоробрості відправила вміст келиха в рот одним духом. Лікер несподівано обпік горло, і Анфіса підозріло примружилася. Здається, подруга вирішила впливати на її свідомість за допомогою міцнішого алкоголю. Жанна, як ні в чому не бувало, розпливлася у задоволеній усмішці Чеширського кота. Дорогі білі зуби блиснули між нафарбованих яскравою червоною помадою повних губ.

— Нічого такого, — знизала плечима колишня однокласниця. — Просто побачення можна влаштувати не тільки з тими, кого давно знаєш, — загадково повідала, витягуючи з надр сумки цього разу свій старенький нетбук. — Зараз ми тебе фотографувати будемо! — уклала з азартом, і слідом за нетбуком на світ з'явився фотоапарат. — Для сайту знайомств.

Анфіса уявила собі цю картину і відверто жахнулася перспективи. По-перше, для сп'яніння їй вистачало завжди одного ковтка горілки, а тут, очевидно, цілий келих. Звідси відповідні вигляд і поведінка, включно з безглуздим хихиканням і цілковитим безпам'ятством вранці наступного дня.

По-друге, що скажуть її учні? А головне, їхні батьки, якщо побачать її фото на сайті знайомств. Якщо! «Дуже гарне слово», — раптом подумалося їй, і вона хихикнула. Ну ось, починається. З іншого боку, а правда! Як вони дізнаються, якщо самі не зависають на подібних сайтах. Тоді не їм і судити.

— А давай, — прихильно махнула рукою Анфіса, даючи свою згоду. Потім піднялася зі свого місця і трохи хиткою ходою попрямувала в кімнату до шафи, щоб вибрати відповідний для фотосесії одяг.

Чому це вона повинна терпіти самотність, що з'їдає душу, тільки для спокою абсолютно сторонніх людей, які вирішили кидати каміння в її город, ставши самопроголошеним суддею і відстежуючи кожен крок «вчительки»? Тут уже прямо образа заїла.

— Вибирай! — з панського плеча проголосила Анфіса і стала діставати з шафи найекстравагантніше вбрання, колись куплене саме за наполяганням Жанни. Сама б вона нізащо на таке не зважилася. Саме тому весь цей одяг лежав у шафі до кращих часів, жодного разу не одягнений. Ось вони, не найкращі, але її часи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍