Влада Клімова - Пообіцяй забути, Влада Клімова

– Вірю! А знаєш, Ніко, тобі треба підписатися до нас у компанію. Твій вроджений талант розуміти сутність людей в нашій справі дорого оцінять. І продажі будуть добрі. Ну, ходімо вже, бо Златка ще в чомусь недоброму запідозрить. Вона ревнива страшне, – пожалівся природженому психологу Шеремет.

– Якщо ти про свою чорняву, то воно й не дивно. Як би ти повівся на її місці, коли б отримав серед ночі таке? – примружила солідарний жіночий погляд Ніка.

– Вона тобі показувала, перед тим як видалила? – здивувався Шеремет. – Ти права. Я сам був у повному шоці й боявся, що втрачу Кохану. То був дуже страшний момент.

– Та ні фіга б ти її не втратив! По-перше, вона тебе вже тоді божевільно кохала. А по-друге, ваша доля бути разом, хоч би яка Леслі не влізла. Давно хотіла поцікавитися: а скільки у Вас, містере, було дружин? – забула про свою біду та вже відверто жартувала Вероніка.

– Одна-єдина, на все життя! А то так, тренувальні заходи траплялися, – замріяно відповів Богдан і впевнено мчав до житлового комплексу на Лумумби.

Розділ 31. Солодка дяка

Вероніка дійсно була хорошою візажисткою, але я відразу побачила замальовані синці й обережно доторкнулася до щічки:

– Тварюки! Що вони з тобою зробили?

– Ой, Златко! Все о’кей. Теж мені знайшла недоторкану особу. От же всевидяча! А Богдан прийняв за чисту роботу, – посміхнулася Ніка.

– То ви з Богданом удвох малювалися? – підіграла я їй.

– Ну, все поїхали! Він саме так і казав, що ти страшенно ревнива. Та не чіпала я твого красеня. То ж святе! – почала щиро виправдовуватися дівчина.

– Ніко, я жартую! Ти найдорожча людина у нашому житті. Звісно, після Мірчика, – обійняла я подругу, а вона як почула про похресника, відразу пошукала очима:

– А де мій хрещений синочок?

– З бабусею, в спальні бавиться. Прокинувся і вже весь палає до гри вогнем. Просто Богданова копія!

– До речі про «вогник», подруго. Навіщо ти змушуєш нещасного так довго утримуватися? Хіба не знаєш статистики? Саме в ці чарівні моменти вони й починають ходити наліво. Спочатку заради здоров’я, а потім за звичкою. Не дурій і впусти дикого звіра до своєї кліточки... А ось і вони: бабуся зі внуком. Привіт! – зайшли ми до спальні.

– Ну-ну! Яка я тобі бабуся? На такі слова лише мій онук має право, а всі інші – зась! Я вічно молода леді. Зрозуміло? – закопилила свої підмальовані губки невиправна мама.

– Даруйте, мила леді! Я помилилася і запам'ятаю це. Тьотю, а ходімо прогуляємося Хрещатиком. Дамо чарівним Шереметам відпочити від гостей. Я дуже хочу послухати про африканську пустелю.

Дивно, але мама на ці байки купилася. Можливо сама зрозуміла, чи просто роль бабусі їй геть не властива. Вона швиденько зібралася, а Ніка таємниче підморгнула мені та взяла маму під ручку.

Вони пішли й ми вдома залишилися тільки втрьох. Я вклала Мірчика спати трішки раніше та він був не проти. Мабуть, від спілкування з бабусею дещо зморився. Болючою скабкою запали мені до голови перестороги Вероніки, а ще самій вже не сила була терпіти і я забула про брудний посуд на столі у вітальні та хтиво заглянула в очі своєму чоловікові:

– Усі пішли. Мірчик спить... Ти нічого не хочеш сказати мені у цій тиші?

Богдан так звик бути поруч зі мною залізобетонним стовпом, що поки не довіряв власним вухам. Я бачила, як Він страшенно сумує за нашими колишніми палкими баталіями, але ж це Шеремет і він у всьому – дисципліна та непорушний спокій. Якщо сказали: буде терпіти.

– Я не зрозумів? Ти даєш зелене світло нашим божевільним мукам? І я наразі не сплю? – здурів від щастя Він, підхопив мене на руки та поніс до спальні.

Я танула у вогнях Його хижацького погляду й передчувала щось неможливе. Змучений довгим утриманням чоловік не зміг довго й тихо збуджувати жадану жінку. Розкутий моєю згодою й покірністю, він стогнав від насолоди, та був особливо нестримним. Боже, як давно я чекала на його вогняну силу та міцні, неймовірно досвідчені рухи!

Наразі я звивалась під ним гнучкою гадюкою та зводила з розуму свого коханого. Ми блаженно вслухалися в мову тіл, а вони розмовляли солодко й неповторно. Жодного разу, у будь-якому стані я не пожалкувала, що прикипіла до свого Щастя й підкорила Його собі. Адже він у всьому був саме моїм! Підсвідомо доповнював кожен рух і подих та розумів мову наших сердець безпомилково.

– Богданчику, опам’ятайся! Тільки не туди. Такі часті вагітності я не витримаю... – прошепотіла, як побачила палкі жовто-зелені очі свого чарівного хижака у найвідповідальніший момент близькості.

– Прости, я зараз зовсім з глузду їду та ледве не накоїв дурниць, – скрикнув він і наповнив своїм гарячим сім’ям руку. А я звела брівки до купи й ніжно попрохала:

– Коханий, не ображайся. Я люблю твій вогник у собі. Але ж дай трішки перепочити...

– А давай я знову поставлю «бар’єр», – знесилено опустився Він поруч.

– Навіщо? Ще зіпсуєш вкрай необхідну на майбутнє функцію. Ти ж сам казав про велику родину і я не проти. Тільки ж не тепер. А взагалі: як тобі стара дружина? Мірчик мене не дуже розтягнув? – тонула я в Його запаморочливо щасливому погляді.

– Ти неймовірна і прекрасна. Краща, ніж була раніше. Це я тобі з усією відповідальністю кажу, – поглинав він мене загарбницькими очима.

– Тобто раніше я була не дуже, а тепер подобаюся? – шаліла я, передчуваючи наступний Його крок. Адже ця секс-машина ніколи не зупинялася на одному нещасному збудженні. Та Шеремет похитав головою на подушці й зробив традиційний комплімент:

– А ще ти страшенно вреднюча, як завжди. І я до нестями кохаю тебе за це. Колись просто помру від насолоди й не пошкодую про жодну мить...

– І я також... Ну, от ми й відпочили! – почула я бойовий клич нашого нащадка з сусідньої кімнати та була вдячна малечі, що подарував нам благодатну хвилинку.

В одязі Єви я забігла до дитинки, накинула щось і похитала колиску. Синочок покрутився трішки й знову заснув, наче розумів, що у мами з татом залишилися ще невідкладні й дуже важливі справи.

Коли я повернулася до ліжка, Богдан вже встиг привести себе до ладу та був готовий до нової «розмови». Він простягнув до мене обидві руки й отим своїм магічним тоном попросив:

– Йди до мене, моя царівно! Пам’ятаєш, коли я зробив тебе жінкою та боявся продовжувати кохатись, ти хотіла пізнати щось інше, а я відмовив. Але тепер геть не проти подякувати їй за синочка... – звабливо подивився на мене Шеремет і звалив на ліжко дещо грубо.

Далі гаряче обцілував сьогодні доступне тіло, а потім зайнявся таким, чого я ще не знала. Передати стан божевільно збудженої жінки неможливо. Це потрібно відчувати. І я стогнала у нестерпних муках, наче знову народжувала. Тільки тепер це була магія Кохання. А ще я розуміла, що вже не забуду отриманих відчуттів та буду час від часу вимагати подібного катування. Власне цей шалений чоловік і сам розраховував на подібне.

Зголодніла за його пестощами, я намагалася стримуватись, але в мене нічого не виходило. Бурхливо кінчила під його вустами, а жадібний Казанова, задоволений моєю реакцією на його старання подивився схибленими очима й прошепотів:

– Тепер я остаточно отруєний твоїми чарами, моя кохана жінко...

– Любий, змилуйся над бідолашною. Навіщо тобі божевільна? – спробувала підтягнути його вище і Шеремет відповів:

– Щоб кохала мене єдиного...

– Здається це було закладено в мені долею ще до народження. А потім ти прийшов і скорив навіки, навіть не спитавши дозволу, – жартували ми про доволі серйозні речі й розуміли, що не можемо бажати більшого.