Влада Клімова - Пообіцяй забути, Влада Клімова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наша Нікуся тримала в руках квіточки, подивилася на мене й запитала:
– Мамуню, сюди покласти? Для кого вони?
– Для твоєї вічної хрещеної мами, що завжди дивиться на всіх нас з небес... – скинула я з очей сльози та трималася за ручку Мірчика.
А ще, зовсім не від хвилювання зустрічі з доленосною подругою, а від іншого щасливого й жаданого дійства, у мене в горлі застрягло повітря та вже не вперше нудило...
– Поїхали додому, Коханий! Малюкам пора вже їстоньки та й нам не завадить підкріпитися. Я повинна набиратися сил.
Богдан миттю зрозумів, але недовірливо глянув на мене й перепитав:
– Що ти зараз сказала, моя рідна?
– А те, що у наших діток через деякий час з’явиться братик або сестричка. Я тут зайшла до лікаря і він підтвердив сподівання. Та хоч би й ні, я вже розумію, що треба сподіватися на нове диво.
– Господи, діточки мої, ваша мама найкраща у світі! – скрикнув Шеремет, хоч ми ще стояли перед могилкою Вероніки.
– Тату, не кричи. Кажуть, тут треба поводитися тихо. А про те, що наша матуся найкраща у світі ми знаємо завжди. Правда, манюня? – обійняв сестричку за плече наш чарівний син.
Наразі Богдан подивився спочатку в небо, потім на пам'ятник і промовив їй, наче живій:
– Бачиш, Вероніко, який я щасливий? Дякую, адже саме ти начаклувала мені ЇЇ.
* * *
У потрібний час родина Шереметів стала ще трішки більшою. У нас народилася двійня - хлопчик і дівчинка, а тому кількість голосів знову залишається рівною. Мабуть, над розв'язанням цього питання прийдеться працювати ще.
Знаєте, коли я дивлюся в найпрекрасніші для мене очі, то чомусь пригадую як одна норовлива киянка прохала свого боса-емігранта: «Пообіцяй забути». Та неслухняний закоханий чоловік твердив: «Обіцяю завжди з тобою бути»...
Саме на цій життєрадісній ноті щаслива родина Шереметів хоче низько вклонитися шановному зібранню та побажати всім кохати й захищати життя, сміливо та невтомно, як робимо це ми. Пам’ятати хороше з минулого, творити майбутнє і свято вірити в добро, адже воно непереможне!
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пообіцяй забути, Влада Клімова», після закриття браузера.