Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

Розділ 10

Біля річки, розстеливши плед, влаштувалася трохи позасмагати. Більшість колег грали в волейбол у воді. І коли покликали мене приєднатися, із задоволенням прийняла пропозицію.

Майкл завжди був поряд. То допомагав з наметами колегам. То в розпалюванні вогнища для приготування їжі. І якось так в все виходило навколо мене. З одного боку мені була приємна така увага з його боку, а з іншого… з іншого було боляче. Я не розуміла навіщо Майклу це потрібно? Він сам вирішив розірвати наші стосунки. І що відбувається наразі, я в загалі не розумію.

 В якийсь момент, зайшовши до води я в тратила боса з поля зору. Так-так. Розумію, що вчиняю не правильно, але не можу себе змусити не спостерігати за ним. І так, маю велику надію, що всі мої дії лишаються непомітними для інших. А то пересудів не оберешся.

І тільки но я втратила його с поля зору, як майже відразу відчула, як під водою, такі знайомі мені руки ніжно погладжують мої ноги. З кожним рухом піднімаючись все вище і вище.

Ніжний поцілунок спини, біля краю трусиків. Його руки пестили мій живіт ніжними погладжуваннями. Примушуючи згадати, як Майкл так робив після наших занять сексом.

Все тіло напружилося. Мимоволі моє дихання почастішало. А мозок здається зовсім відключився.

Десь далеко, на підсвідомості намагалася докричатися розумна думка, що я мала його відштовхнути. Не дозволяти торкатися мого тіла. А натомість… натомість я втрачаю відчуття реальності від відчутів. І нічого не можу. Та власне і не хочу змінювати.

Тай що там казати, меті подобається відчувати дотики Майкла. А заперечувати, це в першу чергу обманювати саму себе.

І як тільки я вирішила наплювати на зайві думки і нарешті отримати краплину насолоди як, як все миттєво припинилося.

Майкл виплив не подалі, його очі лукаво блищали. Він точно був задоволений.

А я, а я. р-р-р-р. Якого біса?

Грати в волейбол мені одразу перехотілося. Та який там волейбол, коли все тіло палає від неотриманого задоволення, що навіть перебування у воді не допомагає.

І я навіть могла би подумати, що мені все привиділося, я просто замріялась і нічого такого не було.

Але погляд цього, цього говорів сам за себе. Майкл посміхався будучи точно задоволений своєю вихідкою.

Було. Все було.

-  Ну знаєш. – шипіла собі тихенько, намагаючись не привертати до себе уваги. Намагалася дихати розмірено. Щоб швидше зібрати мозок до купи і прийти з ним до одного ладу. Але як не намагалася, всі спроби були марними.

Мені і моєму схвильованому організму потрібно більше, набагато більше. І щоб не зірватися і не застрибнути на Боса, вийшла з води подалі від нього. Про всяк випадок.

Краще трохи позасмагаю. І за одне заспокоюся.

А поки приходила до тями, намагалася зрозуміти, яку гру він затіяв? Майкл, то сам відштовхує, дає зрозуміти що в нас немає спільного майбутнього. А потім сам же проходу не дає. А інших чоловіків так взагалі не підпускає до мене, а якщо й підпускає, то лише під його суворим орлиним поглядом.

І як накажете мені все це розуміти?

Свою «Сонечку» теж не виправдовує, терпить її, з якихось не зрозумілих мені причин.

Усміхнулася сама собі. З кожною подальшою думкою відлітала все далі і далі у свої мрії.

Так, стоп вистачить.

Потрібно зробити висновки з усього, що сталося останнім часом. А висновок напрошувався лише один.

Майкл затіяв зі мною гру. Ну…, якщо хоче пограти, значить пограємося.

Ажде у будь-яку гру можна грати удвох.

А там побачимо хто переможе.

 

***

 

Залишок дня пройшов досить весело та насичено. Ми ходили рибалити зі Стівеном з відділу продажів, який люб'язно вчив мене, як треба чіпляти наживку на гачок і закидати вудки.

А Роберт і Уолтер, наші програмісти, також люб'язно навчали секретів приготування юшки.

Коротше кажучи, після мого дефіле в купальнику, я явно додала очок у популярності з чоловічого боку колективу. А якщо говорити про другу його частину, жіночу, то тут вийшов «маленький» конфуз.

Ні, ви не подумайте, наші жінки всі зі мною люб'язні і поганого слова не сказали. Та й хто наважиться грубити особистому помічникові Боса? Вірно, ніхто.

Але їх посмішки, чомусь нагадували оскал гієн, готових вчепитися тобі в горло, варто тобі лише показати слабкість.

Ну і «налагодила» я стосунки з колегами.

Сподіваюся в млю порцію обіду мені в тиху отруту не підкладуть?

 

***

 

Вечір почався чарівно, багаття, пісні під гітару. Ну і звісно не обійшлося і без страшилок на ніч. Які зіпсували мені всі веселощі.

Куди ж без них то? Страшний ліс, кволенький намет, який не захищає навіть від комарів, а про якогось там не будь страшного монстра, з сокирою взагалі мовчу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍