Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

собі піде. Одна із ідей, від яких ущухає паніка. Диспетчер змінити розклад іще не встиг, із Глазґо до Едінбурга попутний вітер. В найближчому пабі пабмен стільниці витер. Присядь на дорогу. Мері купує квіти. Ірен у мансарді палить твої листи. Яскраві чужі жінки дістають мундштуки. Підкурюють. Стоп. Змінімо оці лаштунки. Це знов – небеса і ти. Небеса і ти. А інше – то тільки різні яскраві штуки, мости, пароплави, потяги і кити… Чоловічий портрет Могли б розпочати з кави чи з того, що кави зроду не пив. Могли б розпочати з нічної траси, цигарки чи гіркоти. Та – попіл Клааса, попіл Клааса в серці його остиг, він – мертва пустеля, він – дощ кислотний, покинутий дім сліпий. Виходячи вчасно в похмурий ранок, ховає в кишеню ключ. Несе у кейсі підгнилу грушу і йогурт, і книгу скарг на світ із «мушу», з розбитих мушель. Єдиний безцінний скарб — то попіл Клааса, холодний попіл, ні голоду, ні «люблю». Ти міг би сказати: ці дні порожні – його особистий гріх, але уяви, що не все ти знаєш, лише припусти на мить, що попіл Клааса, холодний попіл у груди його гримить, забуте ймення, чуже похмілля, епохи з подертих книг. І він іде, не чекає щастя, шукає найменший сенс, чому гризуть його сни прадавні в світах цифрових мереж, а що Клааса нема насправді – це він розуміє теж. І що були там чума, холера, і голод, і мор – і все. Та щось лишилось таке прозоре, що є і не має меж. Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром. Він живе собі як усі, тривожиться не про те. А потім стається війна, кордон, Іловайський котел, а потім час кінчається – хвилини спливуть до дна. І він з цим живе, хоч це не його вина. І він з цим живе – із лісом холодних стел. Ні, спогади з часом бліднуть, адреси і голоси. У нього є що любити, у нього, наприклад, син, і хтось не заходить більше, і хтось не пише листів, та він не лишиться насправді на самоті. Є в людини справи і люди, і більшого не проси. Тільки, як би воно і де б воно не було, в нього є для мовчання в році ОТЕ число. Не треба його жаліти. Не треба чіпати рук. У нього є все потрібне – у нього, наприклад, друг, Він, може, собі малює, а може – любить кіно, Може, завів собаку, може, чудних птахів, Може, любить світанок над морем міських дахів. Залиш йому ТЕ число, він