Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

вони тарабанять в шибки і співають у пустці дахів. Та дощик паде і піде, і до чорта і бога, до неба пісень і бездомних птахів. Знамена – сухі, це тільки земля під ногами липка і волога. Це справжнє, як осінь, як дощ, як Америка, йога, саванни і хащі, планета, прекрасна і вбога, хрестовий похід. Підніметься місяць, калюжі освітить іскристо. Ти сам собі прапор на вулицях темного міста. Неси ж себе сам. А всесвіт пливе і нанизує миті в намисто. Печалі усі він тобі посилає навмисно — і всі чудеса. Місто Ха Що не рік – то невдалий, а що не доба – лиха. В понеділок дощі повертаються в місто Ха, з понеділка проїзд дорожчає і проліт… Ти не думай, що це печаль – це така пиха, що життя не прожив, а пробився і проштовхав, вторгував за лід, за сушений глід, у небес, землі, у тіней, і примар, і у духів сусідніх хат. Торгував, воював і не байдикував ні дня. У полях за рікою орду сам-один спиняв. Бо не вміє ніхто як слід зупинить орди. Сам собі порятунок, ворог і світлий князь. В капшуці на руці монети тобі дзвенять. І чекай біди, бо завжди один, а всі інші – дим, а можливо і дим – легенда та маячня. І з тобою в диму і мареві так ідуть ті, хто теж за рікою сам зупиняв орду. Ти їх, кожного, як у дзеркалі, впізнаєш. Хоч отой худорлявий красень, а цей – гладун, а отой – висихає майже від снів і дум, чи малює треш, чи рахує кеш, та самотній – теж. Тільки правда, і все, і ніякого закиду. І куди б ти собі не біг, і куди б не йшов, ти завжди назавжди повертаєшся в місто Шо. Бо на сердці вина, і сум, і рівненький шов. І нема для них ради в жодному із світів. Ти не думай, що це пиха – це така печаль. Бо загиблі приходять, дивляться, і мовчать, сподіватись не звикли, вірити – поготів. * * * Окей. Дирижаблі в небі, в душі – стімпанк, годинники із великими коліщатами. Танцює над містом сніг – чудернацькі па. В порожньому парку – кинутий водоспад. А доля сліпа, і хто тебе захищатиме? Ніхто не зупинить цей невблаганний день, ніхто не замінить віскі і бортмеханіка. Ти скажеш собі, що ніколи не знав людей. Що врешті як сніг прийшов, так