Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Час на чергування. - Сказав він, глянувши на екран. - Лейя, ти ще не купила собі мобільний?

Я зітхнула і похитала головою.

- Тю, чого ти мені не нагадала я купив би!  – Здивовано глянув на мене Адріан.

- У тебе й так було багато завдань. - Обурилася я. - Ти б не встиг його купити все одно!  А зараз головне догодити принцесі, щоб вона мене не зжерла!

Я розраховувала почути сміх, але подивилася на два серйозних обличчя які дивилися на мене.

- Гей, ви чого! Не треба мене так лякати!  - Я позадкувала.

- Адріане, тримай телефон при собі і якщо що набирай мене! - Серйозно сказав Даніель.

- А як же.  - Буркнув той.

Даніель підійшов до мене й, дивлячись в очі, сказав:

- Все буде добре! Я поруч! - Він на пару секунд затримав свій погляд на мені, а потім обернувся й швидким кроком попрямував до хвіртки.

Я провела його поглядом, Адріан, що стояв поруч прокашлявся.

- Ууу, ось тільки не закохайся в цього пихатого красеня!

Я, мабуть сотий раз за сьогодні відчула, як на моїх щоках з'являється рум'янець й відвернулась.

- Навіть й не збиралася.  - А потім, ніби між іншим, спитала: - А що з ним не так?

Адріан глянув на вікна та поправив комір сорочки.

- Повір мені просто, краще не зв'язуйся з ним.  Проблем буде дуже багато, воно того не варте.

- Він узяв мене за руку.  Пішли ще кілька годин до прибуття принцеси, потрібно встигнути все закінчити.

Тобто спати мені сьогодні таки не світить.  Зітхнула я й кинула останній погляд на дивовижні вікна. У голові промайнули слова Адріана: "Оживає", та  Даніеля: "Я поряд!" і я посміхнулась.

 Ну ні мене не можуть зараз з'їсти все найцікавіше тільки починається. Ну почекай ікласта побачимо хто кого. Я зайшла слідом за Адріаном всередину готелю й зачинила двері.