Богдана Малкіна - Нестримне серце, Богдана Малкіна

 – Гарно у вас, – констатував і поглянув на Асю. Як же вона любила ті очі! Хотілося тонути в них нескінченно!

– Ось пухнастий, – махнула рукою на ведмедя, не зводячи очей зі студента, – решту зараз принесу, зачекай… те.

Повісивши пальто в шафу, Ася швидко пішла на кухню, аби забрати сережки та цукерки.

– Можливо, чаю запропонуєте? – пролунав нахабний голос студента. В уяві одразу ж промайнуло можливе закінчення чаювання, навіть рухатися стало важко. Захитала головою, змусила знову ожити.

– Обійдетеся, Андрію, у мене плани, – гукнула з кухні й взяла в руки подарунки хлопця.

– Шкода. Могли б провести вечір разом.

– Ваше нахабство не має меж, – вийшла знову в коридор та усміхнулася. – Беріть це та йдіть, поки я не почала нервувати.

Ася простягнула коробки, але Андрій не спішив їх забирати. Дивився їй у душу, зводив з розуму, що знову в голові паморочилося. Нахабна посмішка дражнила, просила поцілувати його губи. Так і не звівши очей з Асі, хлопець  нарешті потягнувся за подарунками, але навмисне взявся за руки дівчини. Їй наче хто під дих дав – повітря в легені не потрапляло, лише несамовито билося серце в грудях. Його долоні були такими гарячими проти її змерзлих пальців, шкіру приємно обпалювало. Андрій ступив вперед і схилився над нею. Знову п'янкий аромат його парфумів залоскотав ніс. Прочинені губи хлопця, які знаходилися небезпечно близько і від яких Ася не могла відвести погляду, тягнулися, аби поцілувати її.

Ще б якась мить і це трапилося, але за спиною Андрія в під'їзді луною розлилося клацання замка – сусід відмикав двері. Ася опам'яталася, швидко відсмикнула руки й зробила кілька кроків назад. Андрій так і залишився стояти з коробками в руках та прочиненими губами. Серце стукотіло, мов у наляканого звіряти. Ще б трохи й вони зробили велику помилку! Бо зупинитися Ася точно не змогла б.

– Ще квіти… – промовила сиплим голосом й пішла на кухню. А коли повернулася з трояндами, ні Андрія, ні ведмедя в коридорі більше не було, залишилися тільки відчинені навстіж двері.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно