Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Наступні кілька днів у клубі пройшли відносно спокійно. Леся працювала, спостерігала, слухала розмови й намагалася залишатися непомітною.
Але після тієї зустрічі щось змінилося.
Макс більше не дивився на неї так, ніби вона чужа. Його погляд став уважнішим, оцінюючим. Вона знала: він все ще сумнівається, але тепер його настороженість змінилася на цікавість.
А цікавість — це вже не недовіра.
---
Одного вечора Макс підійшов до неї біля бару.
— Виходь.
Леся підняла на нього здивований погляд.
— Куди?
— Поїдемо подивимося на одне місце.
— Навіщо?
Він злегка посміхнувся.
— Хочеш зрозуміти, як працює цей світ? Тоді поїхали.
Вона вагалася. Їй варто було відмовитися, але це був шанс дізнатися більше.
Леся мовчки встала, прибрала за собою й попрямувала за ним.
---
Вони виїхали за місто.
У машині було тихо. Макс не говорив, а вона не хотіла питати зайвого.
Через півгодини вони зупинилися біля старого складу.
— Що тут? — запитала вона, виходячи з машини.
— Робота.
Макс відчинив великі металеві двері. Усередині кілька чоловіків щось обговорювали. Коли вони побачили Макса, одразу замовкли.
— Все чисто? — запитав він у одного з них.
— Так, перевірили кожен ящик.
Леся помітила, що всередині були коробки, запечатані так, ніби тут зберігалися якісь цінності.
Вона не знала, що саме всередині, але здогадувалася.
Макс обернувся до неї.
— Бачиш, як усе просто?
Вона змусила себе зберігати спокій.
— Що ти хочеш цим сказати?
Він підійшов ближче, нахиляючись так, що між ними залишилося всього кілька сантиметрів.
— Ти задаєш багато питань.
Леся зустріла його погляд.
— Якщо я тобі не подобаюся, просто скажи.
Макс усміхнувся, але очі залишалися холодними.
— Подобаєшся.
Її серце стукнуло швидше.
— Але я ще не вирішив, хто ти насправді.
Леся розуміла: це гра. Небезпечна.
І кожен їхній діалог був тонкою межею між довірою та викриттям.