Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Леся стояла перед шафою, вдивляючись у свій вибір. Це був не просто вечір, не просто зустріч. Це був її іспит.
Їй потрібно виглядати так, щоб не видати своєї справжньої ролі. Достатньо ефектно, але не зухвало. Досить впевнено, але не так, ніби вона хоче комусь щось довести.
Чорна сукня, що підкреслювала її фігуру, високі підбори, легкі хвилі в волоссі. Вона дивилася на своє відображення і намагалася переконати себе, що це просто ще одна місія.
Хоча десь глибоко всередині вона розуміла, що це брехня.
---
Коли вона увійшла в клуб, Макс уже чекав на неї біля бару.
Його погляд коротко пробігся по ній, але він не сказав ні слова.
— Готова? — запитав він, кидаючи останній погляд у свій телефон.
— Завжди, — відповіла вона, змушуючи себе посміхнутися.
Макс коротко кивнув і взяв її за лікоть, повівши до виходу.
— Запам’ятай, — сказав він, нахиляючись до її вуха. — Сьогодні ти не просто моя працівниця. Ти моя супутниця. Ти маєш виглядати так, ніби тобі тут місце.
Леся ледве стримала нервове напруження.
— Зрозуміла.
Він відкрив перед нею двері машини.
---
Зустріч проходила у великому закритому ресторані. Атмосфера була натягнута, ніби всі гості чудово розуміли: тут вирішуються серйозні питання, і будь-яка помилка може коштувати дорого.
Макс посадив її поруч із собою.
— Не говори багато, просто слухай, — тихо сказав він, перш ніж до них підійшов один із важливих гостей.
Леся кивнула, намагаючись поводитися природно.
---
Розмова була складною. Вона не знала деталей, але чітко розуміла: тут говорять про гроші, владу та території.
У якийсь момент один із чоловіків — високий, із холодними очима — подивився на неї і посміхнувся.
— І хто це в нас тут?
Макс навіть не глянув на нього.
— Людина, якій я довіряю.
Леся ледь стримала подих.
Він тільки що назвав її людиною, якій довіряє.
Було це правдою чи лише грою для гостей — вона не знала. Але її серце зробило тривожний стрибок.
---
Коли вони повернулися до машини, Макс увімкнув двигун і мовчки поїхав.
Лише через кілька хвилин він порушив тишу.
— Ти впоралася.
Леся не знала, що відповісти.
— Це був тест?
— Завжди.
Він поглянув на неї краєм ока.
— Але не думай, що тепер я тобі довіряю.
Вона розуміла це.
Але сьогодні вона зробила крок уперед.
І це було лише початком.