Роберт Лоуренс Стайн - Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн

- Не роби цього, - перебив Пташка, несамовито розмахуючи руками.

- Чого б це ні? - запитав Джоуї.

- Тому що від твого обличчя лінзи лопнуть, - відповів Пташка, нервово сміючись.

- Ти дуже смішний, - саркастично сказав Джоуї, загрозливо звужуючи очі та зробивши риси обличчя жорсткішими. - Хочеш, щоб ця дурна посмішка залишилася назавжди?

Він підняв великий кулак.

- Я знаю цього хлопця, - сказав Міккі Джоуї, показуючи на Пташку. - Вважає себе крутим та смішним.

Обидва хлопці пильно втупилися в Пташку, намагаючись налякати його.

Той важко проковтнув. Зробивши крок назад, наштовхнувшись на трибуни.

- Ні, я не хочу, - тихо сказав він. - Я не думаю, що я з крутих.

- Обличчя в тебе схоже на те, у що я вчора вступив, - сказав Джоуї.

Вони з Міккі розреготалися, заливаючись пронизливим гієнським сміхом і даючи один одному п'ять.

- Слухайте, хлопці. Мені дуже потрібна камера, - сказав Грег, простягаючи руку, щоб забрати її. - Вона все одно нікуди не годиться. Вона зламана. І вона мені не належить.

- Так, ну звісно. Зламана, - додав Майкл, кивнувши головою.

- Вірю. Я повірив, - саркастично сказав Міккі. - Давай просто перевіримо.

Він знову підняв камеру і направив її на Джоуї.

- Справді, хлопці. Мені потрібно її повернути, - відчайдушно сказав Грег.

«Якщо вони зроблять знімок», зрозумів Грег, «вони можуть відкрити її секрет. Що її фотки показують майбутнє, показували лише погані речі, що потім трапляються з людьми. Що камера ніби передбачала злом. Можливо, вона навіть спричиняла це зло!»

- Скажи «сир», - наказав Міккі Джоуї.

- Просто клацни вже цією дурною штукою! - нетерпляче відповів Джої.

«Ні!», подумав Грег. «Я не можу цього допустити. Я повинен повернути камеру в будинок Коффманів.»

Імпульсивно Грег стрибнув уперед. З криком він вирвав камеру з рук від обличчя Міккі.

- Якого біса! - здивовано скрикнув Міккі.

- Тікаймо! крикнув Грег до Пташки й Майкла.

І, не кажучи більше ні слова, троє друзів розвернулися і побігли безлюдним дитячим майданчиком у сторону своїх домівок.

Серце калатало в грудях. Грег міцно стиснув камеру і побіг так швидко, як тільки міг. Його кросівки стукотіли по сухій траві.

«Вони нас зловлять», думав Грег, задихаючись, поки він мчав до вулиці. «Вони зловлять нас і поб'ють. Вони збираються забрати камеру. Ми покійники. Нам кабзда!»

Грег і його друзі не оберталися, поки не опинилися на протилежному боці вулиці.

Шумно дихаючи, вони озирнулися  і лише тоді з полегшенням вигукнули.

Джої та Міккі навіть не зрушили з місця біля трибун. Вони не погналися за ними. Вони стояли, притулившись до трибун, і сміялися.

- Побачимося пізніше, хлопці! - гукнув їм услід Джоуї.

- Ага. До зустрічі, - крикнув Міккі.

Вони обидва знову розреготалися, наче сказали щось дуже смішне.

- Мало не попались, - сказав Майкл, все ще важко дихаючи.

- Вони не жартують, - сказав Пташка, виглядаючи дуже стурбованим. - Вони зловлять нас пізніше. Ми покійники.

- Це просто балачки. Це просто багато пустих балачок в повітря, - спробував заспокоїтись Грег.

- Невже?-  Майкл майже заплакав. - Тоді чому ж ми так бігли?

-Тому, що ми запізнюємося на вечерю, - пожартував Пташка. – Ладно, бувайте, хлопці. Я ще встигну, якщо не поспішатиму.

- Але ж камера... - запротестував Грег, все ще міцно стискаючи її в одній руці.

- Вже пізно, - сказав Майкл, нервово проводячи рукою по своєму рудому волоссю.

- Так. Доведеться зробити це завтра або ще колись, - погодився Пташка.

- Тоді ви, хлопці, підете зі мною?-  нетерпляче запитав Грег.

- Е-е... мені вже час йти, - не розбірно відповів Пташка.

- Мені теж, - швидко сказав Майкл, уникаючи погляду Грега.

Усі троє повернули свої погляди на дитячий майданчик. Джої та Міккі зникли. Напевно, пішли тероризувати інших дітей.

- Пізніше, - сказав Пташка, ляснувши Грега по плечу, коли той розвернувся, щоб підти геть. Троє друзів розділилися, побігли в різні боки через газони та під'їзні шляхи, прямуючи додому.

Грег пробіг увесь шлях до свого подвір'я, перш ніж згадав про знімок, який він запхав у кишеню джинсів.

Він зупинився на під'їзній доріжці й витягнув його.