Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойовики » Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн 📚 - Українською

Роберт Лоуренс Стайн - Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри" автора Роберт Лоуренс Стайн. Жанр книги: Бойовики / Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 32
Перейти на сторінку:
рух однією рукою. - Позбудься її. Викинь його кудись у смітник.

- Точно! Або залиш прямо тут, - запропонував Пташка. Він потягнувся до камери. – Дай її мені. Я сховаю її під сидіннями.

- Ти не розумієш, - сказав Грег, прибираючи камеру, щоб вона не потрапила до рук Птаха. – Просто викинути її не дасть ніякої користі.

- Чому ні? - запитав Пташка, ще раз пробуючи забрати камеру.

- Спайді просто повернеться за нею, - гаряче відповів йому Грег. - Він повернеться до моєї кімнати, шукаючи її. Він прийде за мною. Я це знаю.

- А якщо нас спіймають, коли ми будемо її повертати? - запитав Майкл.

- Точно! Що, якщо Спайді буде там, у будинку Коффманів, і він нас зловить? - сказав Пташка.

- Ви не розумієте, - закричав Грег. - Він знає, де я живу! Він був у моєму будинку. Він був у моїй кімнаті! Він хоче свою камеру назад, і...

- Ану! Віддай її мені, - сказав Птах. - Нам не треба повертатися до того будинку. Він може знайти її прямо тут.

Він знову спробував схопити камеру.

Грег міцно тримався за ремінець і намагався не відпускати її. Але Пташка схопився за бічну частину камери.

- Ні! - закричав Грег, коли вона спалахнула. Пролунало дзижчання. Квадрат плівки вислизнув.

- Ні! - крикнув Грег до Пташки, в жаху дивлячись на білий квадрат, який почав проявлятися. - Ти сфотографував мене!

Тремтячою рукою він витягнув знімок з камери.

Що на ньому буде зображено?

Двадцять третя глава

- Пробач, - сказав Птах. - Я не хотів...

Перш ніж він зміг закінчити своє речення, його перервав голос з-за трибун.

- Гей, що там у тебе?

Грег здивовано підняв очі від знімка, що проявлявся.

Двоє кремезних на вигляд хлопців вийшли з тіні, їхні вирази обличчя були суворими, а очі спрямовані на камеру. Він одразу впізнав їх - Джої Ферріс і Міккі Ворд - двоє дев'ятикласників, які тусувалися разом, завжди хизувалися та понтувались, задирали дітей, молодших за них.

Їхньою забавою було брати дитячі велосипеди, кататись на них і кидати десь. У школі ходили чутки, що Міккі якось побив хлопця так сильно, що той залишився калікою на все життя. Але Грег вважав, що Міккі сам вигадав ці чутки й сам же їх поширював. Обидва хлопці були занадто великими для свого віку. Жоден з них не дуже добре вчився в школі. І хоча вони постійно крали велосипеди та скейтборди, тероризували маленьких дітей і билися, жоден з них, здається, ніколи не потрапляв у серйозні неприємності. Джоуї мав коротке світле волосся, зачесане наверх, і носив в одному вусі сережку, схожу на діамант. Міккі мав кругле, червоне обличчя, повне прищів, чорне волосся, що спадало йому на плечі, а між зубами у нього була зубочистка. Обидва хлопці були одягнені в футболки з назвами рок-груп та рвані джинси.

- Гей, мені треба додому, - швидко сказав Пташка, напівкрокуючи чи напівтанцюючи від трибун.

- Мені теж, - відповів Майкл, не маючи сил стримати страх, що відбився на його обличчі.

Грег сховав знімок у кишеню джинсів.

- О, ти знайшов мій фотоапарат, - сказав Джоуї, вихопивши його з Грегової руки. Його маленькі сірі очі втупилися в Грега, ніби чекаючи реакції. - Дякую, друже.

- Віддай її назад, Джоуї, - зітхнувши, сказав Грег.

- Так. Не бери цю камеру, - сказав Міккі своєму другові, і його кругле обличчя розпливлося в усмішці. – Вона ж моя!

Він вирвав камеру у Джоуї.

- Віддай, - сердито наполягав Грег, простягаючи руку. Потім він пом'якшив свій тон. - Облиште, хлопці. Це не моє.

- Я знаю, що не твоє, - усміхнувся Міккі. -Тому, що це моє!

- Я маю повернути його власнику, - сказав Грег, намагаючись не скиглити, але чуючи, як його голос підвищується.

- Ні, не мусиш. Тепер я власник, - наполягав Міккі.

- Ти що, ніколи не чув про «хто знайшов, того і буде»? - запитав Джоуї, нахилившись над Грегом. Він був приблизно на шість дюймів вищий за Грега і набагато більш м'язистий.

- Гей, та нехай він візьме цю штуку, - прошепотів Майкл на вухо Грегу. - Ти ж хотів позбутися її, чи не так?

- Ні! - запротестував Грег.

- У чому твоя проблема, ластівчане личко? - запитав Джоуї Майкла, дивлячись на нього згори донизу.

- Ніяких проблем, - покірно відповів Майкл.

- Гей, скажи «сир»! - Міккі націлив

1 ... 22 23 24 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн» жанру - Бойовики / Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"