Емі Морін - 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

• Спроби здійснювати контроль абсолютно над усім виснажують та відбирають час. Збентеження через речі поза зоною вашого контролю витрачає ваші розумові сили. Бажати, щоб обставини змінилися, переконувати інших робити все по-вашому та намагатися попередити усі можливі негаразди — усе це справді стомлює. Такі дії відбирають сили, які можна було б спрямувати на вирішення дійсних проблем та турботу щодо виконання обов’язків.

• Одержимість контролем руйнує стосунки. Багато друзів не знайдеш, наказуючи всім, що або яким чином потрібно робити. До того ж більшості з тих, хто має проблеми з контролем, важко почати близькі стосунки, бо вони не довіряють іншим.

• Ви будете різко засуджувати інших. Співвідносячи власні успіхи зі здібностями, ви будете критикувати тих, чиї успіхи не такі визначні. Як водиться, люди внутрішнього локусу контролю страждають від самотності через роздратованість від того, що інші не відповідають їхнім стандартам.

• У всьому на світі ви без потреби будете звинувачувати себе. Неможливо завжди відвертати усі негаразди. Але з думкою, що все перебуває під вашим контролем, ви впевнені у тому, що пряма відповідальність за усі випадки, коли життя не йде за планом,— на вас.

Джеймс загнав себе у глухий кут і збагнув це лише тоді, коли зрозумів, що не тримає під контролем усю ситуацію з вихованням. Тільки-но це сталося, чоловік зосередився на тому, що було у його владі, як-от стосунки з донькою. Також він бажав встановити належні стосунки з колишньою дружиною, однак це і далі нагадувало б йому про те, що немає контролю над ладом у її оселі. Звісно, за перших ознак завданої дитині шкоди Джеймс почав би діяти, але морозиво та пізнє лягання спати не наражали доньку на ту небезпеку, яка переконала б суддю змінити рішення.

Ті, кому вдалося досягти рівноваги у контролі, розуміють, як залежить успіх від дій, однак при цьому ще зважають на вплив таких зовнішніх чинників, як опинитися у затишку в потрібний час. Дослідники виявили, що в таких людей — роздвоєний локус контролю, на відміну від цілковито зовнішнього чи внутрішнього. Щоб дістатися такого рівня балансу у своєму житті, будьте готові перевірити свої погляди на те, що дійсно у вашій владі та що є непідконтрольним. Звертайте увагу на випадки, коли присвячуєте людям та обставинам забагато часу та сил, а змін нема. Нагадуйте собі, що існує багато речей поза межами контролю.

• Ви можете влаштувати гарну вечірку, але неможливо проконтролювати, чи буде гостям справді весело.

• У ваших силах придбати дитині усе необхідне для навчання, однак ви не зможете зробити нащадка найкращим учнем.

• Ви можете працювати не покладаючи рук, але не в ваших силах змусити керівника помічати ваші досягнення.

• Продаючи найкращий товар, неможливо втримати під контролем його покупців.

• Наймудріша людина у приміщенні — ймовірно ви, однак вибір людей, чи прислуховуватися до ваших порад, чи ні, залишається за ними.

• Ви можете бурчати, благати та погрожувати, але це не змусить другу половину поводитися інакше.

• Ваш настрій може бути найкращим у світі, проте від цього остаточний діагноз не зникне.

• Ви можете дбати про себе, однак не завжди можна попередити хворобу.

• Ви здатні контролювати свої дії, але неможливо тримати під контролем те, що робить суперник.

УПІЗНАЙТЕ ВАШІ СТРАХИ

У 2005 році Хізер фон Сент-Джеймс поставили ді­агноз мезотеліома (рак плеври легень) — її доньці було лише три місяці. У дитинстві Хізер полюбляла вдягати для забави батьківську робочу куртку з будівництва. Його одяг, імовірно, мав сліди азбесту, що провокує появу цієї хвороби. Можливо через це в тридцять шість років у жінки виявили так зване «захворювання пенсійного віку».

Лікарі спершу прогнозували, що вона проживе майже півтора року. Сеанси опромінювання та хіміотерапії могли б подовжити цей термін до п’яти років. Проте Хізер була першою в черзі кандидатів на видалення легені, і, хоча операція й була ризикованою, це був найкращий шанс вижити.

Жінка наважилася на масштабне операційне втручання, під час якого видалили вражену легеню з плевральною оболонкою та замінили половину діафрагми й серцеву сумку на хірургічну мембрану Gore-Tex. Після­операційне відновлення тривало місяць. Після виписки Хізер переїхала до батьків на кілька місяців, щоб було легше доглядати за дитиною, а чоловік знову пішов працювати. Три місяці по тому вона повернулася додому та пройшла курс хіміотерапії та опромінювання. Майже рік пішов на те, щоби самопочуття нормалізувалося, але віднині й до цього часу жінка вільна від раку. Хоча зараз вона і виснажується від фізичної праці швидше, бо має лише одну легеню, на її думку, така ціна є порівняно невеликою.

На честь річниці дня видалення легені Хізер щороку 2 лютого святкує «День від’їзду легені». На це свято вона дивиться в очі власним страхам щодо речей, над якими немає контролю: можливе повернення раку тощо. На тарілці жінка маркером записує свої острахи та символічно їх позбувається — викидає тарілку у вогнище. Усього за кілька років святкування набрало обертів. Зараз уже понад вісімдесят друзів та родичів долучилися до Хізер. Гості разом із хазяйкою записують свої побоювання та б’ють тарілки, жбурляючи їх у вогнище. Їм навіть вдалося поєднати цю подію та збирання коштів на дослідження мезотеліоми.

«Рак змушує почуватися так, ніби все вийшло з-під контролю»,— визнає жінка. Незважаючи на одужання, вона зізнається у тому, що досі побоюється, як би доньці не довелося зростати без матері. Але Хізер обрала зустрітися з жахами сам-на-сам через виписування найбільших страхів та змиритися з тим,