Емі Морін - 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

бо, на вашу думку, вони не виконають усе так, як треба.

 Навіть зрозумівши, що повністю контролювати все неможливо, вам важко пустити усе напризволяще.

 У разі невдачі ви вважаєте, що вся відповідальність — на вас.

 Вам незручно звертатися по допомогу.

 Той, хто не досяг своїх цілей, на ваш погляд, цілком винен у цьому.

 Вам важко працювати в команді, тому що здатності інших викликають сумніви.

 Установити довірливі стосунки — нелегка для вас справа, бо нема віри людям.

Ми не в змозі змінити усі обставини та людей у нашому житті, позаяк, на нашу думку, все має бути. Навичка відпускати речі, які ви не можете контролювати, звільнить чимало часу та сил. Ці ресурси можна витратити на те, що у вашій владі, і досягти неймовірних успіхів.

ЧОМУ МИ НАМАГАЄМОСЯ КОНТРОЛЮВАТИ УСЕ

Джеймс винив себе за розлучення. Він старався налагодити шлюб із Кармен, адже хотів міцну родину, де зростала б донька. Коли стосунки припинилися, чоловік не бажав, щоб дівчинка страждала.

Без сумнівів, Джеймс — люблячий батько, який непокоїться добробутом дитини. Він із жахом дивився, як мало контролю лишилося над життям доньки, коли вона зосталась із матір’ю. Для зменшення власної тривоги чоловік докладав усіх зусиль, щоб зберегти якнайбільше контролю над ситуацією. На його думку, якщо наглядати за усім: від того, з ким Кармен зустрічалася, до правил у її оселі, то на серці буде легше.

Жага все контролювати зазвичай розпочинається як спосіб подолати тривогу. Коли все під контролем, чого хвилюватися? Замість долати неспокій дехто намагається тримати під контролем усе оточення.

Бажання виправити усе також може походити від комплексу супергероя. Ми дотримуємося неправильного переконання, що необхідно лише докласти чималих зусиль, і все стане нам до вподоби. Замість покласти завдання на колегу або доручити справу другій половині ми частіше намагаємося зробити все власними силами для впевненості, що «все буде як слід». Такий вибір зумовлюється нашою недовірою до потенціалу інших.

ЛОКУС КОНТРОЛЮ

Як розмежовувати те, що під нашим контролем, а що — ні, значною мірою залежить від світогляду. Психологічна наука називає це локусом контролю. Люди із зовнішнім локусом контролю переконані, що чимало в їхньому житті визначається долею чи вдачею. Їхнє ймовірне кредо: «Чому бути, того не минути».

Люди внутрішнього локусу впевнені, що їхнє майбутнє цілком в їхніх руках. Уся відповідальність за власні успіхи та поразки — на них. На їх думку, усе — від фінансового добробуту до здоров’я — перебуває під контролем.

Зосередження вашого контролю визначатиме ставлення до зовнішніх умов. Уявіть, що людина проходить співбесіду. Вона має необхідну кваліфікацію, освіту та досвід. Але кілька днів по тому телефоном повідомляють, що вакансію вона не отримає. Якщо ця особа має зовнішній локус контролю, вона міркуватиме так: «Мабуть, вони обрали більш кваліфікованого спеціаліста. Усе одно ця робота мені не дуже підходить». Внутрішній локус навіює інші думки: «Мені не вдалося їх вразити. Я так і думав, що варто було переписати резюме. Необхідно також покращити навички співбесіди».

Декілька факторів впливають на локус вашого конт­ролю. Дитячий досвід відіграє певну роль. Якщо ви виросли в родині, де цінували важку працю, ймовірно, що локус зміститься на внутрішній бік через впевненість у тому, що труд може окупитися. Але коли вас ростили батьки, керуючись прислів’ям «Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду» чи «Доля не питає, що хоче, те й дає», ймовірно, що дитина матиме зовнішній локус контролю.

Ваш особистий досвід також чимало важить. Успіх йде слідом за наполегливою працею, отже, логічно припустити, що така особа здійснює майже цілковитий контроль над результатом. Проте, якщо вам здається, що ефект майже не залежить від докладених зусиль, звісно, починаєш вважати, що контролю мало.

Внутрішній локус часто подається як найкращий варіант переконань людини. Думки на кшталт «Усе в твоїх силах — варто лише поставити мету» були в пошані багатьох культур. Насправді люди з розвиненим вмінням контролювати стають чудовими генеральними директорами через впевненість у своїх силах. Докторам подобаються пацієнти з внутрішнім локусом контролю, бо такі люди зроблять усе можливе, щоб попередити захворювання. Але впевненість, що все можна контролювати, має потенційні недоліки.

ПРОБЛЕМА ВИТРАЧАННЯ СИЛ НА НЕПІДКОНТРОЛЬНІ РЕЧІ

Джеймс згаяв чимало часу, сил та грошей, намагаючись змінити ухвалений вирок, однак навіть численні візити до суду не схилили суддю на його бік. Хоча попервах він думав, що чим більше зусиль докласти до контролю над становищем — тим менше стресу, з часом виявилось, що з кожною невдалою спробою контролювати ситуацію напруження лише зростало. Його намагання одержати контроль також негативно вплинули на стосунки з донькою. Замість насоло­джуватися товариством своєї дитини та зосередитися на розвитку стусунків, батько мучив її питаннями з наміром вивідати більше про те, що відбувалося у будинку матері. Намагання все контро­лювати супроводжує низка проблем:

• Намагання зберегти повний контроль підвищує рівень тривожності. Зусилля, спрямовані на подолання тривожності контролем усіх обставин, будуть безрезультатні. Що невдаліші спроби тримати все під контролем, то стурбованішими ви стаєте. Це може породити відчуття неповноцінності, тому що зрозуміло, що не в ваших силах повністю конт­ролювати