Емі Морін - 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

що ці речі контролювати неможливо. Потім вона обрала, на чому зосередити сили, як-от жити щодня повною мірою.

Хізер зараз підтримує пацієнтів, хворих на рак плеври. Жінка спілкується з тими, в кого захворювання було виявлено нещодавно, та допомагає впоратися з острахами стосовно раку. Вона також поширює свій досвід про зцілення та надію.

Помітивши за собою намагання контролювати щось непідвладне, спитайте у себе: Чого я так боюся? Чи непокоїть чийсь можливий поганий вибір? Хвилюєтесь через те, що усе може піти шкереберть? Налякані тим, що можете не здобути успіху? Визнайте страхи, і їхнє розуміння дозволить вам побачити, де починаються межі вашого контролю та де вони закінчуються.

ЗОСЕРЕДЬТЕСЯ НА ТОМУ, ЩО МОЖНА КОНТРОЛЮВАТИ

З’ясувавши власні страхи, визначте й те, що у вашій владі, враховуючи, що інколи єдине, що залишається під контролем,— тільки ваше ставлення і поведінка.

Після здачі багажу в аеропорту ви тимчасово втрачаєте над ним контроль. Але ви у змозі проконтролювати вміст ручної поклажі. З найціннішими речами та зміною одягу стресу на місці буде значно менше, навіть у разі запізнення основного багажу. Сфокусувавшись на тому, що під контролем, істотно легше зупинити хвилювання щодо непідвладних речей.

Відчуваючи тривожність щодо ситуації, робіть усе, що у ваших силах, щоби впоратися з реакцією та вплинути на результат. При цьому пам’ятайте, що повний контроль над людьми та кінцевим результатом залишається недосяжним.

ВПЛИВАЙТЕ НА ІНШИХ БЕЗ КОНТРОЛЮ

Дженні було двадцять, коли вона вирішила покинути коледж. Після кількох років навчання на педагогічний науковий ступінь вона вирішила, що не бажає бути вчителькою математики. На жах матері, Дженні наду­мала зайнятися мистецтвом.

Щодня вона телефонувала доньці, погрозами намагаючись переконати в тому, що вона руйнує власне життя. Мати дала зрозуміти, що ніколи не підтримає рішення дитини залишити навчання. Вона навіть погрожувала припинити спілкування з Дженні, якщо та не схаменеться.

Доньці незабаром набридли щоденні порції критики свого вибору. Вона не раз казала матері, що до коледжу не повернеться та її образи та погрози рішення не змінять. Однак мати наполягала, бо була занепокоєна майбутнім дівчини у мистецтві.

Згодом Дженні припинила відповідати на виклики. Також припинила відвідувати маму на вечерю. Урешті-­решт, неприємно було слухати нотації про те, як ті з митців, хто покинув школу та прагнув визнання, нічого не досягли в житті. Незважаючи на те що Дженні була дорослою дівчиною, мати намагалася її контролювати. Для жінки стояти осторонь та спостерігати, як донька ухвалює безвідповідальні, на мамину думку, рішення, було боляче. Вона уявляла, як її дитина тепер завжди буде бідною, нещасливою та боротиметься за існування. Мати помилково вважала, що життя Дженні ще під батьківським контролем. На жаль, спроби вказувати доньці, що робити, зруйнували стосунки та жодним чином не умотивували дитину змінити вибір.

Важко спокійно дивитися, як інші люди поводяться, з нашого погляду, таким чином, що їхні дії неможливо схвалити, зокрема коли ми вважаємо, що людина власноруч руйнує своє життя. Але настанови, погрози та благання не принесуть бажаних результатів. Ось декілька стратегій щодо впливу на людей, по­збавлених намагань їх при цьому контролювати.

• Спочатку слухаємо, потім говоримо. Люди менш налаштовані захищатися, якщо відчувають, що ви витратили час та послухали.

• Поділіться вашими думками та хвилюванням, однак лише раз. Висловлювати занепокоєння знову і знову — погана ідея для ефективності. Навпаки, такий спосіб матиме зворотній ефект.

• Змініть поведінку. Коли дружина не хоче, щоб чоловік пиячив, виливання пива з банок до раковини не переконає його кинути пити. Проте вона може вирішити проводити з ним час лише, якщо чоловік тверезий, та не спілкуватися, коли він напідпитку. Якщо чоловіку подобалося бути з нею, то, можливо, він обере залишатися тверезим частіше.

• Укажіть на позитивні моменти. Коли хтось щиро намагається змінитися, наприклад кинути палити або займатися спортом, щиросердно похваліть його. Тільки не перестарайтеся чи скажіть щось на кшталт: «От бачиш, а я ж казав(-ла), що тобі стане краще, коли припиниш їсти всю цю шкідливу їжу». Компліменти з вивертом або «А я ж попереджав(-ла)» не заохочують людей до змін.

ПРАКТИКУЙТЕ ВИЗНАННЯ

Уявіть: людина застрягла в заторі. Двадцять хвилин, а ніхто не зрушився навіть на міліметр, але ж вона запізнюється на зустріч. Цей водій кричить, лається та б’є кулаками по керму. Він так прагне контролю над ситуацією, що просто не може змиритися з тим фактом, що запізниться. Усі інші мають забратися з мого шляху, думає людина. Це смішно, що так багато машин посеред дня.

Повна протилежність — дехто у сусідньому авто під час очікування вмикає радіо та підспівує улюбленим мелодіям. Така людина думає: «Я дістануся пункту призначення, щойно зможу». Вона мудро використовує час та сили, бо знає, що не має контролю над тим, коли затор почне рухатися. Навпаки, вона звертається до себе: На дорогах мільйони машин щодня. Інколи затори неминучі.

Обидва персонажі вільні обрати в майбутньому що-небудь інше, аби уникнути заторів. Вони можуть вирушити раніше, поїхати іншою дорогою, скористатися суспільним транспортом, заздалегідь перевірити звіт вуличного руху чи навіть започаткувати громадську ініціативу, щоб спробувати змінити дорожні системи. Але нині є вибір лише між прийняти те, що вони застрягли в заторі, і зосередитися на несправедливості, що відбувається просто зараз.

Хоча ситуація вам може і не подобатися, вирішити прийняти її все одно можливо. Прийняти можна злого керівника, те, що мати вами не задоволена, чи власних дітей, які ніяк не бажають вчитися на «відмінно». Це не означає, що впливати на цих людей через власну поведінку заборонено, однак визнання свідчить про те, що ви спроможні полишити спроби змінити інших силоміць.