Влада Клімова - Пообіцяй забути, Влада Клімова

– Ти почуваєшся краще?

– Так, любий! Значно краще. Йди мий ручки та будемо обідати, – з'явився в мене знову командний тон.

– Тобто ти хочеш сказати, що пійло бабусі діє? – радісно перепитав він.

– Виходить, що так. Коханий, розкажи мені, що взагалі у світі діється? – запитую за столом і шкодую про те, як він бідолашний схуд.

Вперше за місяць я їла з таким апетитом, наче мене тримали на голодному пайку. І Шеремет завзято махав ложкою та щасливо поглядав на мене, обсипаючи своїм звичним вогнем.

Зілля Богдан накупив на дві вагітності й скоро я повернулася на роботу до офісу. Не знаю: які чари були в тій несмачній траві, але вона точно була чудодійною. Ми забули про початкові страхіття та в потрібний час дізналися, що чекаємо на хлопчика!

Шеремет як почув, думала злетить у небо. А ще я запевнила його, що буду брати участь у довгоочікуваному заході. Я навіть купила собі привабливу сукню для майбутніх мам. До речі, вбрання підходило і для нареченої.

Прилетіли тато з мамою. Дивно, але Богдан їм дуже сподобався. Він сипав жартами й був до тестя з тещею таким доброзичливим та щирим, що й камінь полюбив би його. Але старші Шеремети не прилетіли. Вони вирішили чекати на нас вдома.

І ось настав день відкриття української Екстраваганзи. Народу прибуло багато. Жінки в красивих святкових шатах, чоловіки в дивовижних фраках і френчах ходили переробленою залою, з келихами в руках і ствердно кивали, дивлячись на величезні блакитно-жовті стяги на головній сцені.

Богдан замовив прапорці всіх країн-учасниць і вони стояли на столиках та додавали впевненості, що компанія Inwey впевнено крокує цілим світом. Звісно пілон з цієї зали зник, як недоречний атрибут. Зате Вероніка була невпізнаною. У строгій багряній сукні вона тихо прогулювалася серед гостей та попивала улюблений фруктовий коктейль. І ніхто наразі не вгадав би в ній скромної місцевої танцівниці.

Час від часу на сцену підіймалися видатні працівники й розповідали свою історію злету. Та ось до зали увійшов невисокий сивий чоловік в смокінгу і народ, наче по команді, зааплодував йому. А запрошені Богданом диктори телебачення урочисто оголосили, що прибув президент компанії Inwey. Легкою ходою чоловік піднявся на сцену, взяв мікрофона й покликав до себе Богдана. Він обійняв його за плече й сказав:

– Панове! Я добре пам’ятаю, як років десять тому цей хлопчина вперше прийшов на наш рядовий захід і з того часу стрімко та впевнено дряпався нагору. Сьогодні містер Шемет на вершині бізнесу. Ну, хіба що задумає скинути мене! А ще він підкорив більш важливу височінь: став коханим чоловіком і скоро буде щасливим татом першого спадкоємця. Де твоя чарівна доля? А, ось вона! Пані, будь ласка, йдіть ближче. Люди, у нас тут усі зрячі? – тримав мене за руку чоловік.

– Т-а-а-к! – розсміявся зал.

– Тоді не треба пояснювати, що нікого прекраснішого містер Шеремет не міг зустріти в цілому світі. Його наречена... Перепрошую! Його неперевершена дружина допомогла підійняти бізнес в Україні до неочікуваних висот. Дякую Вам, місіс Шеремет, і щиро вітаю в компанії Inwey!

– Ми Вам вдячні, сер! – взяв Богдан у нього мікрофона й провів до сходинок. Потім кину поглядом на оновлений зал нічного клубу й очі Богдана засяяли ще яскравіше: – Вітаю, колеги! Вітаю, гості! Вітаю, тато й мамо! Пів року тому, саме у цій залі, я вперше побачив Вашу доньку і більше не зміг без неї жити. Без перебільшення, завдяки бізнесу я об'їхав багато країн та ніде не зустрічав такої краси. Даруйте, але для українця немає нічого дорожчого за Батьківщину і кохану жінку. Я радий вітати Вас всіх у столиці моєї квітучої неньки-України та сподіваюся, що цей вечір надихне вас на співпрацю з нами. Дякую, гарного відпочинку!

Напівпрозора завіса з традиційними кольорами Inwey піднялася і я побачила... групу «Океан Ельзи», зі Славком Вакарчуком на чолі. У нього в руках звісно був блакитно-жовтий прапор. Я зранку напилася чудодійної трави, але наразі голова трішки пішла обертом. Та це від хвилювання, бо мій заклопотаний Шеремет не сказав, що запросив відомий гурт на наш захід. Ми тихенько спустилися сходами, а під стелею лівобережного Голлівуду вже звучала просторова й неповторна: «Я їду додому...»

Тепер ми з Богданом пішли в комірку, де на нас чекала Вероніка:

– Люди! А чому ви запхали мене сюди? Я все життя мріяла зблизька побачити Славка на сцені.

– Не спіши, Вероніко. Він нікуди не подінеться. У групи запрограмована фінальна пісня. Тримай, це тобі, – простягнув Богдан їй ключі.

– Що це? – здивувалася Ніка.

– Ти випадково подарувала мені зустріч з найдорожчою на землі. А це всього лишень маленька подяка, – ніжно обіймав мене за плече Богдан і щиро посміхався. Знаєте, робити добрі справи неймовірно приємно!

– Бери, Нікусю. А то де ти будеш, за нашої відсутності, приглядати за своїм похресником, – впевнено додала я їй.

– Що? Ви даруєте мені квартиру та ще й зробите хрещеною свого маленького Шереметика? Господи, цього не може бути! – вона кинулася зі сльозами обіймати нас обох, а ми щасливі, дивилися одне на одного й читали в очах улюблену фразу:

«Пообіцяй забути? Та ніколи у житті! Тільки найкраще обіцяє бути...»

Розділ 24. Лети негайно

Київське зібрання компанії Inwey пройшло на неймовірно натхненній ноті. Давно Богдан не пам’ятав такого стрімкого зростання продаж, адже навіть наш молодняк, що тільки починав вивчати каталоги товарів, від успіху просто захмелів.

Новенькі дистриб’ютори бігали з шаленими чортиками в очах та не встигали підписувати Угоди. Звичайно, досвідчений Шеремет знав, що після сплеску вгору прийде й падіння, а тому цілеспрямовано навчав не пасувати перед будь-якими труднощами. Частенько він проводив  інструктажі прямо в нашому офісі.

Ці спонтанні набіги нас з Шереметиком у животі трохи бентежили і я виходила погуляти зимовим бульваром. Снігу в місті майже не було, вірніше його так активно вивозили, що білі мухи не встигали падати.

Інколи присідала на лавку й безсоромно пестила невеличкий живіт та розмовляла зі своїм нащадком. Раніше, коли бачила щось подібне, думала ті жінки несповна розуму. А тепер цілком розуміла щастя спілкування з крихітним створінням у собі й не звертала уваги на світ довкола.

Звісно наша квартира на Лумумби була зручна й велика, але домашні турботи стали для мене заважкі. Тому Богдан наполіг, щоб раз на тиждень технічна працівниця з нашого офісу, приходила прибратися у нас вдома. Я погодилася, бо страшенно боялась нашкодити чарівній малечі та й жінці гроші не зайві були.

Ось почувся виклик відеодомофона.

– Заходь, Вероніко! – впустила я подругу, що тепер частенько навідувалася до мене. Богдан призвичаївся вранці зникати непомітно, наче привид, а я спала ще доволі довго.

Після Екстраваганзи Ніка кардинально змінилася. Вона більше не фарбувала волосся у дивні кольори й регулярно забігала поцікавитися: як поживає її хрещений синочок у мені?

– Златко, не повіриш та здається я знайшла собі нове покликання. Навіть ремонтники зробили мені комплімент. Сказали, що я придумала класний дизайн для квартири, – весело крутила педалі велотренажера дівчина й розповідала мені, як просувається переобладнання житла, що ми подарували їй.

– Чудесно! То кидай свій пілон та йди на курси дизайнерів, – зраділа я за подругу.

– Але ж я нічогісінько не тямлю в комп’ютері, – комплексувала Ніка.

– Та що там тямити? Основи нам ще в колі дали, а все інше в процесі підтягнеться. Кинеш нарешті задовольняти погляди засранців, адже набагато приємніше заробляти чимось суттєвим. Скажи? – тепер щодо змін у житті я консультувала подругу.

Ніка обіцяє подумати й зникає, додавши мені веселого настрою. Ми з Богданом давно прийняли її до своєї родини. Бо батьки трішки пораділи за наше щастя та й помчали назад до своїх пісків. А я була несказанно вдячна долі й Вероніці, що невинно створила для мене такий прекрасний і наповнений щастям світ.

Сьогодні мій коханий прийшов пізніше звичайного та був чимось дуже занепокоєний. Після душу він кинувся ніжитися біля свого спадкоємця й блаженно обціловував мій живіт, але я відчувала проблему.

– Котику, ти знову занадто переймаєшся через мене? Чи молодняк десь налажав? Що, кажи, – чіпляюся наче реп'ях, щоб відповів.

А Шеремет тяжко зітхає й каже:

– Та ні, з бізнесом все о’кей. Ти тільки не хвилюйся, але є дещо недобре...