Роман Євдокимов - Мовою, Роман Євдокимов

Дивись на них із повагою.

 

Ділися з ними мріями,

Бажаннями і секретами,

Захоплюйся їхніми діями,

Словами їх і портретами.

 

Обожнюй читати книжки,

Слухай пісні без тями,

Над милим фото тишком

Плач таємно від мами.

 

Створюй собі кумирів,

А коли розчаруєшся в них,

Вбий, розтопчи, спали їх,

Викинь в сміття і зайди нових.

---

Спочатку було слово.

Слово стало землею.

Земля стала тобою.

Ти зробив собі зброю.

 

Зброєю стало залізо.

Зброєю стало каміння.

Зброєю стали квіти.

Зброє став і ти.

 

Діти твої - це зброя.

Твоє кохання - зброя.

Твоє життя - це зброя.

Зброя - це твоя смерть.

 

Зброя грає тобою.

Гинуть завжди обоє.

Той, хто тримає зброю,

І той, кого видно в приціл.

 

Спочатку була зброя.

Зброя сказала слово.

Слово стало тобою.

Слово сильніше за зброю.

---

Можливо, все колись стане білим,

Люди молитимуться одному богу,

Світ буде добрим і справедливим,

Та чи візьмуть тебе до нього?

 

Люди постійно знаходять приводи

Для конфлікту, для ворожнечі.

Ми лиш загорнуті в м’ясо привиди,

В нас так мало шляхів для втечі,

 

Проте є багато причин страждати,

Як буде мало, придумаєм більше.

Ти хочеш жити, радіти, кохати,

Щоб було краще, щоб не було гірше.

 

Світ буде пухким, як солодка вата,

Люди молитимуться одному богу,

Що кожному ладен рай дарувати,

Та чи візьмуть тебе до нього?

 

---

Молитва, змішана з лайкою,

Ікони з рогами козла

В душах у тих, хто утайкою

Іншим бажає зла.

 

В очі вони наливають

Патоку, мед, єлей,

В спину прокляття жбурляють,

Не встигнеш дійти до дверей.

 

Свічку турботливо ставлять,

Щоб тобі стало погано,

Потім гріхи відпускають

Самі собі у храмах.

 

Тобі, хто бажає зла,

Я зичу здоров’я, злодій,

Коли все вернеться сповна,

Воно стане у нагоді.

 

---

Ми самі собі ляльки вуду,

Нам боляче, коли боляче.

Десь під шарами бруду

Ховаємо те, що пече

Душі наші лялькові,

Наші серця саморобні,

Голками наскрізь пробиті,

Лезами загартовані.

Хтось хотів бути Барбі,

Або, на худий кінець, Кеном,

Вони були цього не варті,

Максимум – манекеном.

Хтось хотів бути пупсом,

Рихлим, дурним, рожевим,

Цілий день чухати пузо,

А не оце ось все.

Хтось був відлитий з металу,

Інший – зліплений з м’яса.

Їх обох розірвала

Доля, до крові ласа.

Когось за мотузки цмикає

Той, хто ховає обличчя,

Маріонетка його

То богом, то чортом кличе.

Всім знайомі ці ігри,

Розповідати не буду,

Шамани вдарили в бубни,

Ми самі собі ляльки вуду.

---

В мене все є.

Життя і всі на світі слова.

В мене все є.

Не треба мені те, чого нема.

В мене є все.

Любимі й не дуже люди.

Десь друзі, мабуть.

Вороги є, як їм не бути.

 

Є в мене все.

Чого побажає душа обирай.

Є в мене все.

А чого не знайдеш, того не бажай.

Все в мене є.

Є трохи часу, папір і олівець.

Коли час мій вийде,

Залишу хоча б кілька слівець.

---

Є в кожного із нас свої "Ніколи",

Ті прагнення, що так і не збулись,

І люди часто зайняті довкола

Лиш тим, що роблять з них свої "Колись".

 

Колись ще буде, чи Колись було вже,

Тут головне - позбутись відчуття,

Що ці "Ніколи" протривають довше,

Ніж власні їх триватимуть життя.

 

Майбутнє зовсім не універсальне,

У всіх свої стежинки на той світ,

Фатальним нам здається не фатальне,

Тому втрачати оптимізм не слід.

 

У декого омріяне "Ніколи"

Висить у рамочці на кухонній стіні,

І каже: "Ми разом з самої школи,

Ти хочеш досягти мене чи ні?"

 

Є в кожного із нас свої "Ніколи" -

Упливти десь, чи полетіти в небо,

І порожньо в душі, якщо раптово

"Ніколи" перетвориться в "Не треба".

---

Хочеться вічно жити?

Спосіб надійний єсть.

Треба всього лиш бігти

Трохи швидше за смерть.

 

Хочеться вічно любити

Всіх, наче ти Ісус?

Серце повинно битись

Гучніш за здоровий глузд.

 

Нудно не мати страху,

Важко вічно боятись,

Легше послати все нахуй,

Піти і не повертатись.

 

Але найбільші пожежі

Займались з маленької іскри.

Як там було у Ніцше?

А ось як: «Не бздо в каністру».

 

Що воно буде далі?

Невже все піде до біса?

Мертвим дадуть медалі.

Живим дадуть шанс. Завіса.

---

Вранці прокинусь - свято!

Радію, що взагалі прокинувся.

Вийшов під дощ із хати –

Свято ту хату мати!

 

Когось колисають гармати,

Хтось обживає гроби і вокзали,

Комусь наснилася мати,

Свято! Для нього – свято.

 

Ти маєш сили встати,

Гнати того, хто тільки і здатен

Красти, брехати завзято.

Свято для нього – ґрати.

 

Звісно, легше казати,

Що все навколо тебе погано,

Складно щодня святкувати

Свято, святе свято!

---

Треба підняти очі до неба,

Якщо хочеш побачити зорі,

А на питання: "Воно тобі треба?"