KoХанна - Де поховані мрії?, KoХанна

Невже це відбувається зі мною? Чому я така щаслива тут? Сльози, сміх та голосний крик. Схоже на істерику. Можливо це вона. В мене істерика від щастя. У мене стільки емоцій, моє тіло не витримує всіх почуттів, тому їхню частину я передаю Всесвіту. Я дарую частину свого кохання і частину свого щастя світу навколо. Тоді мені здавалося, що тієї сили вистачить, щоб знову запалити сонце, якщо воно згасне. Тоді я і подумати не могла, що те місце, де я була така щаслива, знищать і я більше не зможу пробігти тими ж стежками.

Що напишеш у листі до себе?

Ти міцніший за іридій, 

Я хрупкіша за кришталь.
Хто з нас перший буде вбитий,

Та розбитий від страждань? 

Сьогодні я вирішила викинути непотрібні речі. Дивовижне заняття. Воно змушує згадувати навіть те, що давно забуте. 

У дальньому кутку шафки над плитою стояло дві тарілки. Одна з пластмаси, а друга чавунна. Я взяла їх у руки і сіла на стілець посеред кухні. 
Пластмасова лілова тарілка була тріснута з обох боків, і я гладила її тріщини наче рани, що нещодавно загоїлися. Ця тарілка була зі мною у найщасливіші та найважчі дні мого життя. Я брала її з собою до лікарні, коли лежала там місяць і щодня їла з неї. Вона була зі мною в найдальшій подорожі в моєму житті, і кожен сніданок, обід та вечерю була в моїх руках. 

Вона була безмовним свідком багатьох подій. Колись я наповнювала її їжею, а зараз вона в моїх руках із тріщинками і її неможливо нічим наповнити. Ці тріщини – шрами, які завжди нагадуватимуть про те, чим їх завдали. 
Я кинула її у відро для сміття, до шкірки від картоплі і шкаралупі від трьох яєць. 

А потім винесла сміття з дому, щоб ніколи не бачити порожню тарілку з тріщинками і не думати про її красивий фіолетовий колір і про те, що колись вона була в моїх руках гарною та наповненою.

 

Що напишеш у листі до себе?

 

Напишу собі листа у майбутнє неминуче.

Запитаю: "Ти ще та? Невгамовна і колюча"? 

Розповім їй, як я тут, про троянди на подвір'ї. 

Жовтень вже - вони цвітуть, а в очах моїх - сузір'я. 

Все тому, що я дивлюсь і милуюсь чистим небом. 

Мені радісно чомусь, в щасті є тепер потреба. 

"Сподіваюсь, ти ще та, невгамовна і колюча. 

Я пишу тобі листа. Я щаслива та п'янюча". 

Прочитай, коли болить, коли сили покидають. 

Дай собі маленьку мить,

Твої очі запалають.

***

Твої клятви стануть жартом?

 

Скажи мені, що завжди будеш поруч 

Пліч-о-пліч йти, коли немає сил 

Я хочу чути, як мені говориш,

 Що ти мій друг у світі ворогів 

 Повір мені, я знаю, що не варто

 Просити клятви - це лише слова.

Нехай то буде просто дивним жартом,

 Але скажи, що ти тепер моя 

Скажи мені, що серед цього пекла 

Я янгола зустрів поміж чортів.

І я повірю, що з самого неба 

Цей янгол задля мене прилетів.

***

Які обіцянки на смак?

 

Ти знаєш, напевно, я більше не вірю

 Чужим обіцянкам і просто словам 

Ховаю від світу усі свої мрії 

І серце, пробач, я тобі не віддам.

Ти тямиш, що робиш, коли обіцяєш, 

Кохати щомиті і поруч пройти?

Коли на весь Всесвіт про душу горлаєш, 

Готуйся до вироку, чи до біди.

***

Що ти робиш кожного дня?

 

Ти мені снився. 

Знову ці очі, 

викравши душу, мене полонили. 

Голос знайомий шкіру лоскоче 

Якщо б змогла, то себе б оглушила 

Бо я не хочу знову почути 

З вуст твої ніжних знайоме ім'я. 

Як же тебе намагаюсь забути. 

Кожного 

клятого 

дня.

***

Що таке безумовне кохання?

 

І збираючи обіцянки 

Консервую їх в банки з розсолом 

Всі твої , як в жирафи, веснянки 

Я у мріях обводжу по колу 

І цілую тебе у збліднілі, 

Ніжні губи із присмаком болю, 

Кожний шрам на прекрасному тілі 

Віддаю всю себе у долоні.  

Я все чула. 

Так, чула. 

Як б'ється 

Коли ти обіймав, що є сили. 

Притискаючи серце до серця, 

Ми колись безумно любили.

***

Що ти бачиш у люстерці?

 

Ти казав, що хочеш бути 

Разом всюди та завжди 

Взимку грів в кишені руки, 

Не забувши про мої.  

Вивчив всі мої примари 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍