Yarek - Неформат?, Yarek

«Неформат?» -перша поетичназбірка Ярослава Барана (творче псевдо Я-Рек). Збірка містить урбаністичнупоезію, яка розповідає про найрізноманітнішіаспектисоціальногобуття у міських джунглях. «Неформат?» – це спробадатипоетичнувідповідь на питанняпро існуваннянезвичного та нестандартного у глобальному світі порядку ігармонії. Дозбіркиввійшлиліричні, філософські та сатиричні твори про кохання, почуття, соціальністосунки та світоглядніпошуки. Крім цього, книга проілюстрована фото, власноруч зробленими самим автором. Це, однозначно, дає можливість краще зрозуміти суть кожного вірша та пізнати всю глибину закладеного у нього зміст

«Я КРАЩЕ ВВМІКНУ БАХА. БО ВІН, ЯК Я, – ОДИН» (Переднє слово)

 

Дивна штука творчість, – вона зводить тебе з різними людьми не гірше старої сільської свахи. Пригадуєте класичний водевіль „Ханума“ Авксентія Цагарелі, геніяльно поставлений Георгієм Товстоногим у  Ленінградському Великому драматичному театрі 1972 року? Якщо не пригадуєте. – перегляньте, – є телеверсія. „Славетний“ інтернет тут може стати в пригоді.

Я нічого не знав про свого однофамільця – Ярослава Барана. Так – „фейсбучне“ знайомство, здебільшого випадкове і без наслідків. Звичайно, прізвище – колоритне, праслов’янське, воно мене завжди цікавило. Був період, коли воно мене дратувало і  я соромився його, а  потім настав період нашого „духовного возз’єднання“, і сьогодні я себе не уявляю без цього прізвища. Хоча й використовую, тепер все рідше, літературні псевдоніми як з маминої, так і з батькової родини.

Коли прийшов працювати в Прикарпатський університет, тут викладав чудовий германіст Ярослав Андрійович Баран (1932-2003). Він все мені казав: „Євгене, запитують, чи ви мій син?“. На що я  віджартовувався: „Ярославе Андрійовичу, кажіть, що ми з різних кошар“. Оце переглянув біографію Ярослава Андрійовича і зі здивуванням побачив, що батьки Ярослава Барана – ЯРЕКА, теж переселенці з того польського краю. Може, то й родина?

На ці міркування мене навела пісенька ЯРЕКА «Про прізвище „Баран“», – тому не приймайте за саморекламу.

Ця книжечка є  швидше бардівськими пісенними текстами. І  як така, вона мені нагадує чимось пісні Тризубого Стаса (Станіслава Щербатих, 1948-2007). А саме, іронією, самоіронією, непідробним ліризмом і соціальною актуальністю. Хоча тексти ЯРЕКА  – різноманітніші. У  самій книжці маємо аж п’ять розділів: «Форматований неформат», «Серія недоставлених листів», «Неформат On-Line», «Ліричний неформат», «Львівський неформат».

Пісенний текст, нехай і називається він – віршем, – має свої правила і своїм формальні вимоги. Тому до нього підходити з вимогами суто поетичного, – треба дуже обережно.

Що є у віршованих текстах Ярослава? Легкість, мелодійність, швидше наспівність, іронія і самоіронія, ліричність і людська небайдужість. Домінує урбаністичний контекст, оскільки авторська пісня – є породженням міської культури.

Цього, можливо, замало, аби говорити про явище. Але досить, щоби відзначити творчу ходу.

 При розмаїтті творчих зацікавлень Ярослава Барана – пісня, бардівська пісня, музика, звукорежисура, фотографія, журналістика, – цей творчий пошук і творчий поступ треба приймати не тільки як спосіб самовираження і самореалізації, але і як потребу справжніх життєвих цінностей.

І найголовніше. Ці збірка сповнена лагідности і  добра. Се світле читання. А  його завжди бракує будь-якій культурі. Навіть, не кожний автор сповнений таким настрóєм. ЯРЕК таким є. Це відчувається у його Слові:

Якщо хтось надумав злитися

І випити чашу терплячості,

Порадь йому гарно вмитися,

Бо добро не зростає від заздрості.

Євген БАРАН,

літературний критик, Івано-Франківськ

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍