Сергій Селезньов - Гра, Сергій Селезньов

            - Давно тебе не бачив, ти сильно змінився, не пам’ятаєш мене – десь відлунював дитячий голос, він був десь далеко від мене. – Я сумував за тобою, чому ти пішов? Залишив мене, я хочу повернутись, но ти  тепер інший, небезпечний для мене.

            - Хто ти? Чому небезпечний? – Приблизно орієнтувався де було джерело голосу, почав йти до нього. – Де ти?

            - Я тут, я спробую допомогти тобі. Йди до мене – після його слів з’явилось слабе світло, воно було далеко.

Мені нічого не залишалось як піти до нього. «Моя квартира не настільки велика, що це за місце?»

            - Ти тут раніше бував, не хвилюйся. Цього злого чоловіка немає, можеш сміливо підходити, я не скривджу тебе.

            - Рад це чути, так що це за місце? Ти про мій нічний кошмар?

            - Ти в тій кімнаті, де все це почалося.

Це світло ставало ближче, таке слабке і тендітне, воно сяяло з цієї лампи.

            - Торкнися до мене, але попереджаю, це не дуже приємно.

            - Що може статись? – Коли торкнувся ладонею, мене обпекло і був якийсь крик. – Ау, що це було?

            - Я тебе попереджав, такі як ти не можуть торкатися мене. Але за цю секунду, відчув що тебе можна повернути.

            - А цей крик? Я чув що хтось кричав!

            - Це той монстр, тільки він тобою не повністю заволодів, треба довше мене тримати. Просто так воно не відпустить.

            - Наскільки боляче це буде?

            - Настільки як сильно воно буде триматись.

Багато часу на роздумів не хотів втрачати, отже доведеться потерпіти щоб це скінчилось.

            - Добре, зробимо це – я різко схопився за неї. Ця біль повністю мене охопила, цей крик дуже гучний. Воно відштовхувало мене, но я чинив опір і тримався як на останню надію на порятунок. – Я більше не можу витримати, мені дуже боляче!

            - Ще трохи, воно скоро зникне – з цими словами я відчув полегшення, знову все тихо. Я відпустив лампу, мої долоні були в пухирях, стало враження що руки сунув в окріп. – Все добре, я допоможу тобі, ці монстри ховаються серед людей. Я постараюся зробити, щоб люди не мішали тобі.

            - Що з ними станеться? – Переводячи погляд з долонею на лампу – Вони всі зникнуть?

            - Вони не зможуть зникнути. Ти перестанеш їх бачити, як і вони тебе

            - А що з руками робити? Це опік другого ступеню.

            - Тобі треба шукати, одна з підказок: вони намальовані.

            - Добре, але що саме мені шукати? Ти не даєш відповіді.

            - Вибач, я не зможу на довго залишатись, мені треба йти. Скоро зустрінемось.

            - Зачекай! – Цими словами прокинувся у своєму ліжку. – Це був сон? Де вона? – Поспіху побіг на кухню де стояла лампа, но поряд з кухнею я побачив світло.

            Це світло було від неї, вона просто світилась і освітлюючи  все навколо, годинник показував першу годину ночі. Після того як потушив лампу, пішов назад до ліжка. Треба було виспатись перед роботою.