Назарій Боярський - Сенс в Простоті, Назарій Боярський

Марко прокинувся наступного ранку з відчуттям важкості на серці. Все здавалося таким самим, але чомусь інакшим. Його кімната була все тією ж, що і вчора, але цього разу вікна не були запорошені сірим туманом, вони віддзеркалювали ранкове світло, немов випромінюючи якусь таємну надію. І, можливо, саме тому його перші кроки вийшли не такими важкими, як зазвичай. Але все одно важкість, яку він відчував, не покидала його — вона була тут, всередині.

Вулиця зустрічала його звичним шумом, але цього разу звук здавався не таким чужим. Його кроки стали впевненішими, наче в тумані з’явилася якась нова ясність. Люди проходили повз нього, вони не помічали його, але він відчував, що щось змінилося. Щось у його власній свідомості змістилося, ніби сама земля під ним стала інша, хоча все залишалося тим самим.

Марко зупинився на перехресті, на тому самому місці, де все починалося, але не відчував того ж жахливого тяжіння, яке охоплювало його вчора. Туман почав розсіюватися, але не зовсім — він залишався у його душі, ніби частина старого болю, яку важко позбутися. Його очі затуманено фіксували кожну деталь, кожен перехід з одного вуличного світла в інше.

Сьогодні він відчував: щось чекає на нього. Не просто рутина. Не просто черговий день, який він має пережити. Це було більше, ніж звичайна метушня. Схоже, що кожен крок мав значення. І якщо він вирішить не йти вперед, все повториться знову. Але що буде, якщо він зупиниться на мить, подивиться назад? Що це змінить?

Може, це було лише враження, а може — перша справжня можливість змінити своє життя. Марко не був певен, але йому здавалося, що сьогодні він на межі чогось великого. І навіть якщо тіні знову почнуть опускатися, він більше не буде їх боятися. Він зробить вибір. Він знайде шлях, навіть якщо доведеться пройти крізь туман.

Знову повітря стало важким, але не з тієї причини. Це вже не було відчуттям повної безвиході, це було відчуття наближення — чогось важливого. Щось, що чекає його за рогом.

І Марко зробив крок. Від цього моменту нічого не було вже так само, як раніше.