Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

—  Постараюся, — промовляю з надією в голосі. 

— Дуже сподіваюся на це, — промовляє бос і мовчки йде до свого кабінету. 

Можливо, це була лише ілюзія, але я відчула, що наші стосунки можуть змінитися. Виходжу на вулицю, вдихаючи свіже вечірнє повітря, і розумію, що, можливо, я зможу впоратися з цим викликом. Я готова боротися за своє місце в цьому світі, де, попри всі труднощі, все ще залишається місце для квітів і надії. Йду додому, відчуваючи, як тягар напруги поступово зникає. Вулиці, освітлені м'яким світлом вуличних ліхтарів, здавалися мені більш привітними. Згадую про півонії, тюльпани й лілії, які я приготувала сьогодні, і уявила, як вони розцвітають у чужих домівках, приносячи радість іншим. Можливо, моя робота справді може мати значення, навіть якщо іноді це відчувається як боротьба. Дорога додому веде мене через парк, де я зупиняюся, щоб насолодитися коротким моментом тиші. Вітер грається з листям, створюючи легкий шурхіт, а зірки, що з'являлися на небі, нагадують мені про мрії, які я плекаю кожного дня. Починаю згадувати, коли востаннє відчувала себе вільною, коли могла просто мріяти без страху і тривоги. Але думки про Тиграна не відпускають. Я не можу не замислитися, чому його ставлення до мене таке суворе. Може, він дійсно страждає від страху втратити магазин? Може, його жорсткість є лише маскою для прихованих переживань? Ох, я намагаюся бачити у людях тільки хороше. Так мене вчив мій покійний батько. Коли повертаюся додому, знову беруся за квіти, які купила на ринку. Вони яскраві й живі, і відчуваю, як кожна пелюстка наповнює моє життя новим кольором. 

Складаю новий букет, намагаючись уявити, як ці квіти зможуть принести радість комусь ще. Можливо, це буде мій спосіб підтримати Тиграна, показати, що я не така погана як він думає. На наступний день, коли я приходжу до магазину, я вирішую, що зроблю щось приємне. Роблю величезний букет з усіх найбільш яскравих і красивих квітів, які в мене були. Коли Тигран заходить у магазин, я з усмішкою протягнула його йому. 

— Це для вас, — кажу, намагаючись, щоб мій голос звучав впевнено. Тигран зупиняється, здивовано подивившись на букет. Його обличчя спочатку наповнюється скепсисом, але потім він трохи посміхається. 

— Спасибі, Люся. Це дуже красиво, — зізнається він, і в його голосі чую щирість. 

— Але тобі треба йти працювати. Й не думай до мене підлизуватися. 

— Добре, бос, — відповідаю і йду працювати. Можливо сьогодні буде хороший день. І я зможу навіть зробити більше аніж планувала. Я в цьому впевнена.

Любі читачі вітаю вас у новій історії. Люся молода дівчина, яка вірить у істинне кохання. Тому іноді здається дивною. Але все ж таки вона хоче знайти свого принца. Чи вдасться їй це? Дізнаємося на сторінках книги. Буду вдячна за вподобайки та ваші коментарі. Всім гарного настрою ♥️ Все буде добре)