Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

Я спробувала не викликати уваги і не виглядати, що зацікавлена, тому я продовжила їсти свій круасан, приховуючи погляд під час їхньої розмови. Але чоловік все одно мене помітив.

- Ейло, невже це ти? - подив Ксандера був не менший за мій.

- Так, це справді я, Ксандер! - відповіла я, відчуваючи, що моє серце б'ється швидше. Колись в нас з ним була своя історія і побачити його через якийсь час, було хвилююче. Я приїзджала на літо до батьків, але його вже давно не бачила.

Він посміхнувся, а його очі засяяли радістю.

- От так сюприз! Ти давно тут сидиш?

Я зібралася з думками, щоб відповісти.

- Я тут тільки просто перекусити зайшла, як почалась злива. Ти давно в Лос Анджелесі? - розмова була трохи ніяковою, а хлопець біля Ксандера стояв і мовчав, іноді дивлячись на мене.

- Я нещодавнро приїхав і думаю побути тут якийсь час, - відповів знайомий трохи нервово, а потім неочікувано для мене сказав. - Ти виглядаєш добре, я б сказав прекрасно. Я бачу, що час тобі пасує, - його голос був тихий, і я не знала, що сказати.

- Дякую, Ксандер. Ти теж добре виглядаєш, - відповіла я, відчуваючи, як червонію. Це було єдине, що прийшло мені в голову.

- Може якось зустрінемось? - запитав Ксандер, а я не знала чи справді цього хотіла. Він був людиною з минулого, але можливо всі наші проблеми з ним залишились в цьому самому минулому і від однієї зустрічі нічого не мало бути.

- Можна, подзвони мені, - сказала я і легенько посміхнувшись. Наостанок ми обійнялись і вони сіли за столик трохи дальший від мене. Так і не познайомившись з другом Ксандера, я продовижла сидіти і чекати, поки злива закінчиться.