Лаванда Різ - За мить до кохання, Лаванда Різ

Глава 10

Тіна

— Харві, годі аплодувати, ліс вже оглух, не кажучи про Тіну. Я її від вас забираю, — схопившись, Тріс підходить до мене, простягаючи руку. — Зірка нашого вечора не проти зі мною прогулятися?

— Що значить заберу? Одноосібник! Адже ми збиралися зіграти в «пляшечку», у «вірю не вірю»? Ми що даремно прихопили з собою якісне бухло для веселухи? Розваги повинні продовжуватися, вечір у самому розпалі, а затискати можна й вночі, — Ділан, який звик командувати всіма з дитинства, явно незадоволений.

— Вибач, що не слідую твоєму святковому сценарію, брате. Якщо тобі від цього стане легше, просто уяви, що я десять разів поспіль виграв у цю відстійну підліткову гру. Пляшечка? Ділане, ти серйозно? А ти не застарий для цього? Тіно? — Тріс рішуче киває у бік лісу. — Ходімо погодуємо комарів, вони бідолахи зачекалися.

Сміючись, подаю руку під невдоволене гудіння хлопців, Тріс тут же обіймає мене за талію, підштовхуючи у темряву соснового лісу. Мені трохи лячно, ні, я не боюсь темряви, це інше. Після тих поцілунків у воді — залишитися з Трісом наодинці означає тремтіти від дивного мандражу. Таке дике хвилювання, ніби я збираюся вчинити злочин, зробити щось недозволене, ніби ми складаємо якийсь важливий життєвий іспит. І весь цей клубок емоцій розпирає мої груди, смак азарту змішався з боягузтвом, цікавість із сумнівами, симпатія з недовірою. Він мені дуже подобається, можливо, я навіть хочу випробувати для себе нові відчуття, але мені страшно, що після цього я вже не буду колишньою.

— Так ось ти яка, Тіно. Виявляється, в тобі приховано стільки талантів, — усміхається і бере мене за руку, йому подобається м'яко перебирати мої пальці.

— Теж мені талант. Багато людей вміють грати на гітарі, а співаю я посередньо, просто для себе. У нас узимку тут стільки вільного часу, ще не такому навчишся.

— Ні, ти особлива та дивовижна. Я говорю щиро, нехай це й здається банальщиною. Ти маєш здатність зігрівати поглядом зсередини. А ще поряд з тобою хочеться здаватися кращим.

— Лише здаватися? — хмикаю у відповідь. Чомусь на компліменти від чоловіків я завжди реагую з недовірою. Не знаю, звідки в мені це. Хочеться відразу включити дистанцію і поспостерігати, що станеться з їхньою щирістю. — Я просто нормальна, Трістане. Звичайна дівчина, яка хоче бути потрібною та корисною.

— У сенсі потрібною? — Так і знала, що він не зрозуміє.

— На мій погляд, багато людей проживають своє життя марно, за інерцією чи як доведеться. З горем навпіл відучилися, створили сім'ю, добре якщо вдало з першого разу, деякі роблять кілька спроб, розлучаються, судяться, обзаводяться дітьми, працюють до старості. І деяким, озирнувшись назад, навіть згадати нічого, тільки робота, проблеми, дрібні радощі. Не всім щастить знайти себе і самовдосконалюватись, займаючись улюбленою справою. Не всім випадає щастя зустріти справжнє кохання та мати можливість виконувати свої мрії та мрії інших людей. Я не хочу, щоб моє життя пройшло в рутині, я хочу займатися тим, що приноситиме користь людям, а мені задоволення. Я хочу пишатися собою і допомагати іншим досягати мети, вірити в себе та в краще. …Це не ті розмови, які має вести парочка, усамітнившись у лісі, так? — усміхаюся, бо відчуваю, яким він раптом став серйозним.

— І ти ще зі мною сперечатимешся, що ти не дивовижна? У мене навіть скінчилися банальні слова, і стало соромно за власні погляди на життя. Вангую, що одного разу ти станеш жінкою, якою багато хто буде захоплюватися і дякувати тобі за те, що ти була в їхньому житті.

— Воу. Дякую. Нехай твої слова почують, — мене зворушило те, яким тоном він це вимовив, це було справді від душі. Може, на мене подіяли його слова, а може, моє тремтіння в колінах, але несподівано зупинившись, я притиснула його до дерева з усією пристрастю, яку раптом відчула. — А ще я хочу, щоб це літо не закінчувалося, або принаймні щоб я запам'ятала його на все життя, як особливе літо в моїй історії, — прошепотіла біля його губ і поцілувала першою. Тріс знову застогнав неначе від блаженного полегшення. Як же він класно цілується! Я вже люблю його язик і ці м'які губи, які можуть так легко звести з розуму. Мені подобається, і я трохи злюся, бо розумію, що цими губами він цілував багатьох дівчат до мене. Звідки взялася ця думка? Ревнувати до минулого безглуздо. Виходить, я теж ревнива. … Стільки незнайомих почуттів, з яких так складно виплисти. Піддавшись їм, легенько кусаю його за губу, навіть не помітивши, як мої руки опинилися у нього під футболкою. Тріс застогнав знову, протяжно та з нетерпінням. Його руки мнуть мої сідниці, він притискає мене до себе дуже міцно, щоб я відчула, який він збуджений. Але я ще не готова. Я не готова втратити цноту в лісі під сосною. Як і не готова доторкнутися десь ще крім його плечей чи грудей, наприклад, ковзнути долонею по його животу і піти за доріжкою волосся вниз. На це треба зважитися, бо, як мені здається, потім зупинитися буде складно. Це станеться не сьогодні та не тут. Але я хочу, щоб це був він.

— Тіно, я хочу тебе, — хрипко бурмоче Тріс. — Дуже важко стриматися, — здається, він справді ледве стримується, бо його руки стають надто сміливими.

— Мені… хочеться це спробувати, Трісе, щоб ти став моїм першим, але не сьогодні. Я поки що не можу, — шумно видихаю, відірвавшись від його губ. — Зупинимося на поцілунках, гаразд?

— Гаразд. Але це зводить мене з розуму. Сподіваюся, я не вибухну, — стогне і знову цілує, тільки наполегливіше і глибше. Напевно, для досвідченого хлопця, це нормально – перейти від поцілунків до сексу, отримати насолоду, бурхливо відлетіти на сьоме небо. Але для мене це дуже важливий крок. Хотіла б я, щоб він мене зрозумів. Хоча хлопці не трясуться над своєю цнотою, вони поспішають її швидше позбутися. А для таких дівчат, як я, це особливий пунктик.

Ми цілувалися так довго, що в мене навіть почали німіти губи. Тріс таки пробрався мені під майку, тому він не хоче зупинятися. І мені подобається, як він пестить мої груди, це дуже приємні і запаморочливі відчуття, і я щосили намагаюся не втратити голову, дихаючи через раз.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍