Борис Григоріович Херсон - Сталіна не було, Борис Григоріович Херсон

щедрій Бог католицький додавав йому, скільки міг.

♦ ♦ ♦

вони кажуть кримнаш це військовий пароль

поїхав до ялти з москви відчувай себе як король

скеля твоя море чорне твоє пливи

пливи але пам’ятай риба гниє з голови

з лисої голови ніс що качиний дзьоб

пливи й повторюй російською матьтвоюйоб

бо це великі слова це золоті слова

стирчить з води гнила риб’яча голова

якщо можеш дістати з ялти аж до кремля

де звісно всього кругліша та крутіша земля

де виставка продаж великих військових примар

де пушка цар і навіть колокол-цар

тож руку тягни руки довгі у людської брехні

пароль кримнаш а відгук короткий ні

пароль військовий ганебний й ганебні твої війська

розбиває імперську скелю зелена хвиля морська

Лекція про історичний матеріалізм

1

Матерія ще не зникла. Зникли правда та й суд.

Світ ходив у тренажерний зал і, нарешті, схуд,

кістки вкриті м’язами, та де там колишній жир?

Світогляд – він може бути вузьким, був би світові мир.

Бажання можуть бути низькі, були б помисли високі.

Хто забув – революцію роблять саме босяки.

Вони відроджують хаос, який панував до того,

як Господь створив Словом Всесвіт: щось з нічого.

2

Бог – шприц для народу. Релігія – опіум для собак.

Народ – це сміття Історії. Історія – сміттєвий бак.

Щоранку до баку виходить господиня з відром.

А там – п’ять століть з Павлом, Катериною та Петром,

Єлизаветою, Анною, на дні – Борис Годунов зголоднів.

Серед усієї цієї розкоші не знайдеш нижніх чинів.

І ось відро перекинуто, світ повернувся дном догори.

Господиня в халаті позіхає і йде вивчати правила гри.

3

Спочатку буває війна. Потім – військовий парад.

Спочатку каса. Потім – касовий апарат.

Спочатку класи. Потім – класова боротьба.

Спочатку гармата. Потім – вселенська журба.

Спочатку святий. Потім вже – міф про святого.

Ідеї немов чаїнки блідного чаю спитого.

Спочатку – требник. Потім з’являється пан читець.

Спочатку – підручник. Потім настає кінець.

4

Європа мертва. Там стільки гробівців у кожній ніші,

що навіть місячні ночі безмісячних ночей темніші.

Але міста порожніють задовго до темряви.

Юда цілує Христа. Вони перейшли на «Ви».

Червоноармійці сміються – вони перейшли Перекоп.

Росія побачила Крим і, як муху долонькою – хлоп.

І з усіх сторін збираються військові чужі кораблі

замість галер, на яких, як відомо, раби гребли.

5

Раб Божий не знає Господаря. Але здогадується про те,

чим все закінчиться, що буде потім – місце пусте,

коли знову щось повернеться у ніщо, і знов

збереться Всесвіт в точку, і ця точка зветься – любов.

Любов не величається, не шукає ні чужого, ані свого.

Оскільки пошуки скінчені. І в світі нема нічого.

І тільки Старий-археолог, якщо є вільна годинка,

виходить з дитячим совком – перебирати піщинки.

Лекція з географії

1

Острови – щоб відпочити. Півострів – щоб захопити.

Запитай будь-якого підлітка, відповідь знають і діти,

й солдат, що з ранця не викинув маршальського жезла,

котрий лежить там з часів Імперії Зла.

Півострів схожий на вим’я. Корово, дай молока.

У тебе – просторі роги – всім вистачить на віка.

У тебе – широкі плечі і висота удою.

З трьох сторін півострів оточений кров’ю, а не водою.

2

Півострів приваблює всіх нетямів. Все починається з «напів»,

наприклад, півмісяць. У школу ведуть кацапів

напівграмотних разом ведуть дати уроки.

Знай свій припічок – уроки бувають жорстокі.

Знай свій півострів, як на правиці всі п’ять перстів.

Знай кількість танків, гармат, бетеерів та блокпостів.

Півострів немов сосок. Чи схожий на фалос він?

Витирає загарбниця губи, піднімаючися з колін.

3

Все, що видається в море, проситься в пащу бандиту.

Все, що легко захопити, вже готове до руського світу.

Говори своєю мовою чи ворожою – не спасе!

Перешийок, що горло – легко перерізати: раз і все!

Півострів схожий на язик. Всі ми – зайві роти.

На півострові виноградники – чудові сорти.

Там мечеть на мечеті, і християнський храм,

збудований генуезцями біля татарських брам.

4

Якось ти підбереш на пляжі монетку влітку

Пантикапеї, Босфору. Тут у залізну клітку

вік посадять, як звіра – так писав Мандельштам.

Вік мій, звір, ти витривалий і ти приживешся там.

Півострів схожий на дулю, що виставив материк.

У центрі його – болото. В центрі болота – кулик.

Він хвалить своє болото, не помічаючи тих солдатів,

які йдуть під командою клишоногих приматів.

♦ ♦ ♦

Влада, як та амеба, ділиться на два, але не до кінця.

Статура різна, але є схожість в рисах лиця,

неможливо її приховати —

хіба що в землю зарити, де ви, лопати?

Хто ховає владу – володарює: їм крематорій – рай.

Знають володарі: скільки ти не вмирай,

панування і рабство безсмертні. Їх шлюб не розірвати ніяк.

Він звершився на небесах: арешт – вирок – барак.

А ці – крізь стрій охорони кадилак-броньовик-молодець,

який котить, в нікуди не звертаючи, навпростець.

Чим густіша темрява, тим яскравіше фари сліплять

злодійські очі хороших, чесних хлопців – очі болять.

Пам’ятаєте пісню про зустрічного? Але ж зустрічних як таких

не сталося, по вищій мірі, не залишилося проміж живих.

♦ ♦ ♦

дитячі малюнки