Борис Григоріович Херсон - Сталіна не було, Борис Григоріович Херсон

На іконі був вишитий рушник з написом

«Санаторія в Ялті 1949 рік».

Це її покійна бабуся трохи покращила була здоров'я,

але – вистачило ненадовго.

Вона ходила, широко розставляючи ноги, не боялася,

що її спалять в останній день сиропусного тижня.

Але спалили, п'яний чоловік загасив недопалок об матрац,

із ким не буває.

І нічого ні з ким уже більше не було.

♦ ♦ ♦

Ані краплі вологи – ні в морі, ні в хмарах, ні в тілі зір,

а тим більше – в залізних трубах, вмурованих набакир

у недолугі стіни з місцевого вапняку,

ні в жилах запалих, ані у серці – в теплінь таку.

Губи – неначе глина, кров – легка, висхла давно,

жили поріжеш – посиплеться, мов порохно.

На майдані юрмляться люди – ніде нозі ступити.

На білборді написано слово «пити!».

♦ ♦ ♦

На мосту розвертається дорослий, важезний танк,

стріляє в парламент, танки завжди поводяться так.

Ну, не завжди, але часто, природа їх не нова:

боєприпаси для танка – це як для нас слова.

Вони і розумні, і зв'язні. Зрозуміють їх там і тут.

Щоб правителя не зачіпали, не затівали бунт,

не ходили колонами скрізь, де державний покладено брук,

на якому стоїть вартовий із жезлом в одній із рук.

Танк-дитина – він теж корисний. Перетинає паркет,

і дзижчить, і гримить, а малий войовничий шкет

вставляє йому батарейки, натискає на кнопку – смерть:

у старої ляльки-єврейки живіт розпанаханий геть.

Ну, а шкет войовничий сміється, гладить танк по його броні,

танк муркоче і просить – дай колись постріляти й мені.

Є ще лялька одна, сестричка. І на ляльці нове вбрання.

В тої ляльки на лобі – вирва. Від снаряду. І так – щодня.

Я з дитинства до танка прив'язаний. В нього є гармата страшна,

від усякого смутку і немочі танк мене захистить – і вона.

І нехай відірвуть мені ноги – поповзу, адже гусениці – не біда,

і велика гармата-фалос буде стояти, тверда!

♦ ♦ ♦

білена хата зелена хвіртка нагідки

на підвіконні – скарбничка кицька підківка

тут доживали фашистські два недобитки

німецький холуй і румунська дівка

бо коли німці та й воювали з есесесером

наші з гвинтівки стріляли а ті з автомата

вона лягала до ліжка з румуном тим офіцером

а він у їдальні у фриців робив салати