Ангеліна Кріхелі - Оманливе кохання, Ангеліна Кріхелі

– Я знаю, як померла моя мама… – вкрадливо сказав Сашко.

Судячи з того, як заходили жовна на обличчі батька, блеф потрапив у точку.

Олександр не знав напевно, не мав доказів, але відчував, розумів, аналізував. І якщо вірно потрапив у ціль, то неодмінно докопається до істини у заданому напрямку. Адже це його фінансову документацію здобули йому друзі та перечитувала Варя у пошуках махінацій. Навіть якщо він не знайде доказів провини цієї людини у смерті матері, то посадить за іншою статтею.

– Ти брешеш, – не надто впевнено заперечив батько, обережно прощупуючи ґрунт.

Як досвідчений ділок, він не міг повірити, що десь упустив і став уразливим.

– Батьку, про що він говорить?

– Я говорю про те, що знаю, яку саме участь брав твій батько у смерті моєї матері.

– Він такий же мій, як і твій, – пирхнув Ростислав, за звичкою сперечаючись із молодшим братом.

– А ось тут ти помиляєшся! – Сашко задоволеноусміхнувся, спостерігаючи за крахом зміїного королівства.

І тут він мав незаперечні докази. Молодий чоловік неквапно відкрив портфель із паперами іпоклав на стіл документ.

– Це, звісно, копія. Оригінал чекає на мене в надійному місці. А в разі моєї раптової… – він хмикнув, – смерті буде оприлюднений, викличегалас, добряче зіпсувавши репутацію сімейства і назавжди поховавши репутацію компанії. Крім того, я взяв прізвище матері. Весь бізнес був оформлений на неї. Він плавно перетече до мене. А за моїм заповітом – до Варвари, якщо щось піде не так. Це тест ДНК. Але ж нам з тобою він і не потрібен, батьку, – він особливо наголосив на останньому слові. – Ми обидва з тобою знаємо, що трапилося з моїм справжнім батьком… Цедозволило тобі одружитися з мамою і всиновити мене.

– Спритно ж ти! – з відвертим захопленням присвиснув брат.

– Що ти хочеш? – уточнив батько.

Чудово, розпочався торг. Отже, він клюнув. Решта – справа техніки.

– Свободу. Я хочу свободу від усієї вашої сім’ї. Ти підпишеш необхідні документи, які гарантують безпеку мою та близьких мені людей. А я не відбиратиму у тебе мамин капітал, без якого вся твоя імперія впаде, як картковий будиночок.

У кімнаті повисла напружена тиша. Нарештіглава сімейства задумливо посміхнувся.

– Адже земля кругла, синку. А в мене так багато друзів... Жоден документ не зможе гарантувати тобі, що комусь із них не сподобається твоя контора, твоя дружина, машина чи твій дім... З іншого боку, Христина та злиття капіталів. Потім ми разом приберемо з шахівниці її батька – і вся імперія належатиме тільки нам двом. Заманливо, чи не так?

– Батьку?.. – збентежено вклинився Ростислав, не усвідомлюючи, яке місце у цьому плані відведено йому.

Ельвіра, нічого не розуміючи, переводила погляд з одного чоловіка на іншого. Здається, запахло смаженим.

– Та тобі й екскаватор не потрібен, – весело хмикнув Сашко, вдивляючись у смартфон. – Так уміло яму копати собі тільки ти вмієш.

Чоловік помітно напружився.

– Цей запис щойно відлетів на пошту батькаХристини. Думаю, він теж захоче зіграти цю партію в шахи з тобою. А мої умови залишаються незмінними...

Сашко неквапом підвівся з місця і попрямував до виходу. Вже біля порога обернувся.

– Я обіцяв мамі не порушувати усталений устрійі ніколи раніше не порушував даної їй обіцянки. Вона до останнього дня вірила, що з цього лайна можна зліпити справжню родину. Але з гнилих яблук компот не зварити, – він сумно посміхнувся. – Хай щастить.